“Державна мова належить не лише етнічним українцям, а всім громадянам країни”. · с. 6сторінка оригіналу ↗
МОВА ЄДИНА
Слово Просвіти, №51 за 2008 рік
Віталій РАДЧУК
Закінчення. Початок у ч. 39, 43 за 2008 р.
У місткій книжці Л. Масенко “Мова і полі$ тика” є цікавий розділ — “Мовна стійкість”. Серед багатьох прикладів предмет ілюстру$ ють тут такі спостереження поліглота й мо$ вознавця Ю. Шевельова: “Візьмімо Чехію. Після Версальського миру вона не забрала жодних привілеїв у німців. Німці в Чехії збе$ регли свої (себто імперські) права, включно до власного університету. Чим це закінчи$ лося? Коли німці окупували Чехію, наскільки знаю, ні один німець не боронив свою ніби$ то батьківщину — обкарнану тепер Чехію. Наслідок — після війни всі німецькі інститу$ ції закрито і всіх німців виселено. Мораль вивести неважко. Фінляндія жила сотні років під Швецією. Тепер шведів у Фінляндії чи то 6, чи 9 відсот$ ків. За законом країна має дві державні мо$ ви. Ось я в Фінляндії, їду в Гельсінках до крамниці. По-шведськи я вмію, по-фінськи — ні. Говорю по-шведськи. Дивляться на ме$ не, як на божевільного, — нічого не розумі$ ють (а в школі ж вивчали). Пояснюю, що я не фінський швед, який не хоче говорити по$ тутешньому. Що я живу в Швеції. Момен$ тально всі мене розуміють. Вони думали, що я тутешній. Знову ж таки мораль вивести неважко, конституція конституцією, а фіни фінами. Бельгія двомовна. Французи думають, що їхня мова має бути для всіх зрозумілою. Фламандці сумніваються. Я хочу їхати авто$ бусом до Мішелена. Питаю в шофера. Ні, ав$ тобус до Мішелена не йде. Перевіряю. Він іде до Міхеліна (фламандська назва). Знову ж конституцію не порушено. Але, будь ласка, французе, навчися місцевої мови. В остан$ ню хвилину я встигаю на автобус. А він уже мало-мало не вирушив. І місцеві французи знають, як тут зветься Мішелен”. Дослідниця також покликається на спо$ гад О. Давидова з роду декабристів про те, що під час його життя в Кам’янці на Черка$ щині на початку ХХ століття, коли між ро$ сійським і польським панством налагоди$ лося порозуміння, шляхетні полячки не пе$ реходили на мову завойовника навіть у найближчих приятельських стосунках, хоч добре її знали. Зауважмо, що жодна сторо$ на не наслідувала і споконвічної мови краю, де жила, вважаючи себе тут госпо$ дарем. “Навіть з нами, які першими прос$ тягли їм руку примирення, — писав О. Да$ видов, — вони ніколи не говорили росій$ ською, а тільки французькою… Ми, росія$ ни, ніколи не надавали значення цій формі протесту польських дам і тим позбавляли його будь-якого смислу”10. А смисл, на думку Л. Масенко, був високий — у націо$ нальній солідарності, протистоянні росій$ щенню, оберіганні від руйнації рідної мови. То чом би й шановній авторці не перейня$ тися високістю цього смислу, впустивши О. Давидова в українську мову? Тим паче, що назва розділу до того зобов’язує, а свідчення аристократа, як бачимо, цілком піддається перекладу. З інших-бо мов ци$ тати у книжці перекладено, чим виправда$ ти винятковий привілей одній?.. Почитаймо численні статті на захист ук$ раїнської мови в наших газетах патріотич$ ного спрямування, задумаймося ось над чим: чому вони так само майже завжди двомовні — коли не через цитати, то через варваризми, яким є цілком повноцінні й пи$ томі українські відповідники, а надто — че$ рез хворобливе і притому підкреслюване бажання передражнювати чужу мову, що так само не робить ані користі, ані честі своїй? Можна назвати з десяток учених, найбільш відомих в Україні своїми статтями й книгами на захист української мови, — і жоден з них (при всій їхній дослідницькій проникливості, освіченості, інтелігентності й переконаності в доцільності офіційної од$ номовності) не вільний від спокуси утнути задля стилістичного ефекту цей двомовний вибрик. Невже до цього зобов’язує сам предмет пізнання? Чи взагалі — пошук іс$ тини? Чи не підмінюється при цьому жанр, а заодно й предмет? Безперечно, проблема має етичний ви$ мір, і тут можна було б добряче покепкувати з недовершеності людської природи, не за$ бувши виправдатися перед гризотами власного сумління. І перепинити мавпу$ вальника: ти передражнюєш чиюсь мову, а
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
