“Людина приречена на двобій високого помислу й людських вад”. · с. 10сторінка оригіналу ↗
КУЛЬТУРА
Слово Просвіти, №51 за 2008 рік
Надія КИР’ЯН
Сорок років тому, навчаючись у Київському університеті ім. Тараса Шевченка, у передмові до своєї добірки віршів, надрукованої в аль$ манасі “Вітрила”, я написала: “Життєва філософія Григорія Ско$ вороди зробила мене щасливою”. Відтоді багато сталося в житті. Але ці слова можу повторити й сьогод$ ні. Тому з великою цікавістю відві$ дала мистецький захід у Націо$ нальному музеї літератури України “Артем Ведель — Григорій Сково$ рода: культурологічні паралелі життя і творчості”. Здавалося б, що спільного між цими постатями? Виявляється, ду$ же багато. Це переконливо довели науковці. Старший викладач кафедри мистецтвознавства Національного університету культури і мистецтв Ігор Тимик у доповіді “Світоглядні аспекти творчості Артема Веделя в проекції на творчість Григорія Ско$ вороди” зазначив, що серед видат$ них особистостей, творчість яких стала набутком світової культури, Артем Ведель і Григорій Сковорода займають особливе місце. Хоч їх розділяють два покоління, однак обоє отримали високоякісну освіту в Києво-Могилянській академії, знали по кілька мов, були ерудита$ ми. У них були схожі погляди, зок$ рема центральне місце у їхньому світосприйнятті займає людина, її щастя. Проблема щастя поширю$ ється й на ідеї: добра, зла тощо. Щастя, на думку Григорія Сковоро$ ди, — це гармонійне злиття людини з природою в процесі пізнання, ус$ відомлення “сродного” шляху. Людина — (мікрокосмос) існує у Всесвіті (макрокосмі), і ключ до щасливого “плавання” в ньому — Біблія (світ символів), у якій є міс$ тичні підказки. Лише життя у гар$ монії з Божим помислом може
Віра СЕРЕДА, член Запорізького обласного об’єд$ нання ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка
Голова Запорізької організації НСХУ, заслужений художник Украї$ ни Ірина Гресик, донька Станіслава Шинкаренка, яка вела свято, заз$ начила, що виставка завершує низку заходів, приурочених 75$й річниці вшанування пам’яті жертв Голодомору. На полотнах обох ху$ дожників — багато сюжетів на цю трагічну тему. Секретар Запорізь$ кої міської ради Юрій Каптюх ска$ зав, що Станіслав Шинкаренко й Іван Василенко залишили в житті нашого міста немеркнучий слід. До організації виставки долучи$ лися не лише члени Спілки худож$ ників, але й члени правління Запо$ різького облоб’єднання ВУТ “Прос$ віта” ім. Т. Шевченка, просвітяни запорізького краю. Слід відзначити Валерія Передерія, який зробив макет книжок про Івана Василенка та Станіслава Шинкаренка, що їх презентували на цьому святі. На жаль, не зміг прийти Іван Ва$ силенко — завадила хвороба. При$ йшли його діти Віталій і Наталка, онук Богдан. Син сказав, що батько був свідком Голодомору. Деякі його картини відтворюють ці події. Спогадами про зустрічі з двома художниками-подвижниками поді$ лилися доктор історичних наук, про$ фесор, директор обласного крає$ знавчого музею Георгій Шаповалов. Голова Запорізької обласної організації СПУ, заслужений діяч мистецтв України Григорій Лютий упевнений, що картина — це своє$ рідний свідок часу. Виступ ансам$ блю “Запорожці” обласної філар$ монії надав святковості події. Апо$ феозом свята стали пісні “Моя Ук$ раїна” на вірш Миколи Луківа та “Козаченьки-соколи” на слова Во$ лодимира Чубенка. Станіслав Шинкаренко (1922— 1991) — член Спілки художників Ук$ раїни з 1961 року. Закінчив Дніпро$ петровське художнє училище (1955).
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
