“Людина приречена на двобій високого помислу й людських вад”. · с. 10сторінка оригіналу ↗
АРТЕМ ВЕДЕЛЬ — ГРИГОРІЙ СКОВОРОДА: КУЛЬТУРОЛОГІЧНІ ПАРАЛЕЛІ
Слово Просвіти, №51 за 2008 рік
Артем Ведель зробити людину щасливою, допо$ може реалізуватися. “Істинна релі$ гія перетворює нас із рабів Божих на його синів. Раб виконує волю Бога зі страху, син — із любові до Отця” (Григорій Сковорода). Спів$ звучний цим думкам 42$й псалом Веделя “Научи мя творити волю Твою”. Отже, композитор постає не лише як митець, а як філософ, світоглядно близький до Сковоро$ ди. Ведель прагнув розбудити лю$ дяність, милосердя. Сковорода вважав, що пози$ тивне й негативне створює систе$ му координат у світі кожної осо$ бистості. Людина приречена на двобій високого помислу й люд$ ських вад. Артем Ведель також схилявся до думки, що зло — інструмент ви$ явлення добра. З проблемами добра і зла пов’язана моральна стійкість людини. Ведель, як і Сковорода, вихову$ вався на неоднозначності світо$ сприйняття. Як і в Сковороди, у композитора за очевидним прихо$ вано потаємне, яке сприймали слу$ хачі, налаштовані на однакову з ав$ тором хвилю. Веделя непокоїли ті самі події, що й прогресивне укра$ їнське суспільство: скасування гетьманства, зруйнування Запо$ розької Січі, запровадження кріпац$ тва. Усе це він передав музикою. Доцент кафедри історії україн$ ської музики Національної музич$ ної академії ім. П. Чайковського Те$ тяна Гусарчук розповіла про типо$ логічні паралелі особистостей Гри$ горія Сковороди та Артема Веде$ ля. За її словами, у творчості будь$ якого митця є три стилі: стиль епо$ хи, національний та індивідуаль$ ний. В індивідуальному стилі Веде$ ля генетично закладено інтровер$ тивність, Сковорода — також по$ чуттєвий інтроверт. У них обох над$ звичайно розвинена інтуїція. На розвиток особистості нак$ ладає відбиток походження, осві$ та, середовище тощо. Сковорода і Ведель — вихідці з третього стану: Сковорода — син козака, Ведель — іконописця. Обидва викладали в Харківському колегіумі, вели аске$ тичний спосіб життя, вважали внутрішній, духовний світ важливі$ шим за зовнішній, матеріальний, не прагнули кар’єри, багатства, слави (хоч слава не обминула їх), обидва не одружувалися, не пов’язали життя з церквою (Ве$ дель був півроку послушником Ки$
єво-Печерської лаври, але постри$ гу не прийняв). У них було різна тривалість життя. Сковорода прожив 72 роки, сам обирав роль у театрі буття. Ве$ дель — ледве не вдвічі менше, йо$ го заарештували, достеменно не відомо, з яких причин останні дев’ять років провів у божевільнях. Обох світ “ловив, але не впій$ мав”. Хоч Веделя знищили фізич$ но, морально — ні. Про це свідчить його духовний заповіт — не лише в нотах, а й у словах. Вважають, що Сковорода у творах і в житті завжди витрима$ ний, спокійний. Але професор Ми$ рослав Попович дійшов висновку, що таким розважливим філософ був не завжди, що йому, як і Веде$ лю, властиві емоції. Адже він був не лише філософом, а й музикантом. Починав кар’єру в петербурзькій капелі, Ведель — у московській. З Росії вони обоє за власним бажан$ ням повернулися на батьківщину, і напевно, з українців таких було ли$ ше двоє. Викладач Національної музич$ ної академії ім. П. Чайковського Андрій Кутасевич зазначив, що по$ рівнювати творчість митців не$ просто, адже для Сковороди музи$ ка — допоміжне заняття, для Веде$ ля — основне. Внутрішній світ Ско$ вороди — гармонійний, Веделя — конфліктний. Філософ Сковорода акцентує на свободі внутрішнього вибору, Ведель, що був свідком, як у сус$ пільному житті відбирали в народу цю свободу, зосереджується на співчутті знедоленим.
Григорій Сковорода
Корінна розбіжність між митця$ ми полягає в тому, що твори Григо$ рія Сковороди дидактичні, моралі$ заторські. Їх можна охарактеризу$ вати як проповідь. В Артема Веде$ ля моралізаторства нема — це швидше сповідь, яка, як і твори Сковороди, дає наснагу, приклад служіння ідеалам. Доповіді науковців проілюстру$ вали пісні Григорія Сковороди, які виконала солістка хору Національ$ ного радіо Наталія Кухаренко. Тво$ ри Артема Веделя прозвучали у виконанні хорового ансамблю “Сяйво”. Свято думки, поезії й пісні при$ урочене річниці з дня народження Григорія Сковороди і 200$м роко$ винам з дня смерті Артема Веделя (2008$й оголошено Роком компо$ зитора). Але ці постаті заслугову$ ють на те, щоб неодноразово звер$ татися до них по моральну під$ тримку.
дарувала дочка художника. Іван Василенко (1922) — член Спілки художників України з 1971 року. Закінчив Казанське державне художнє училище (1948—1954). Працював у Казанському худож$ ньому фонді. У Запоріжжі викладав у художній школі (1960—1965). — Коли насувався голод 1932$го, — розповідає Іван Васильович, — батьки працювали в колгоспі. Пер$ шими розкуркулили найбагатших і відправили на Соловки. Тоді вже односельці почали збирати групу, щоб утекти на Дніпробуд. Пливемо до Кременчука — із гучномовця ли$ не: “П’ятирічку — за чотири роки!” А люди на пароплаві помирають. Навіть на пристані у Градизьку кілька чоловік померло. А в Кре$ менчуці наша сусідка Оксана Свя$ телик — красуня, і дитинка коло неї — померла. Побачене в дорозі запало в ду$ шу майбутнього художника. Багато років потому він усе це відобразив на полотні. Із 1965 року Іван Василенко працює в Запорізьких майстернях художнього фонду України. Ство$ рив монументальні образи: мозаїку “Дума про трьох братів Азовських” (с. Азовське); рельєфи “Запорозька Січ” (у співавторстві з Леонідом Ор$ ленком, готель “Інтурист”) та “Деко$ ративні рельєфи” за народними мо$ тивами (ПК “Орбіта”); барельєф “Славутич” (у співавторстві з Григо$ рієм Марченком, готель “Дніпро”); декоративний фриз “Легенди про Хортицю” (республіканський центр реабілітації хворих); декоративний рельєф з алюмінію “Тарас Бульба” (профілакторій на о. Хортиця). — Іван Василенко цікавий сво$ єю багатогранністю, — стверджує голова Запорізької обласної орга$ нізації Національної спілки худож$ ників України Ірина Гресик. — Дуже багато митців, які стали членами нашої організації, наприклад Гали$ на Сапєгіна, Анатолій Заярченко, Микола Іолоп згадують його як першого вчителя художньої школи.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
