Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Треба рятувати від забуття й увічнювати перлини народного мистецтва”. · с. 11сторінка оригіналу ↗

ОДИН З ПРООБРАЗІВ ОТЦЯ ЗАХАРІЯ В ПОВІСТІ ОЛЬГИ КОБИЛЯНСЬКОЇ «АПОСТОЛ ЧЕРНІ»

Слово Просвіти, №51 за 2008 рік

Василь СЕЛЕЗІНКА, заслужений діяч мистецтв України, член правління обласного об’єднання ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка, м. Чернівці Ольга Кобилянська якось зауважила: “Я прийшла до націоналізму”. Чи не тому до 90$х років ХХ століття про роман “Апостол черні”, який вона називала по$ вістю, не чули. За радянських часів його не друкували й не згадували, а якщо ми$ мохіть згадували, то применшували, на$ зиваючи невдалим, слабким, мовляв, “Апостолом…” була незадоволена сама письменниця. Працювала Ольга Кобилянська над тво$ ром досить довго. Ще в лютому 1922 року чернівецький літературно-науковий журнал “Промінь” повідомив, що вона закінчила повість у двох частинах “Юліан Цезаревич”. Частинами твір друкували в празькому жур$ налі “Нова Україна”. 1927 року, коли відзначали 40$річчя лі$ тературної діяльності письменниці, твір став широко відомим, але обидві частини вперше надрукували 1936$го у Львові. Вже в 1990$х роках викладач ЧНУ ім. Ю. Федьковича Оксана Івасюк привезла “Апостола черні” з Канади. Його опубліку$ вали в “Буковинському журналі”. То хто ж був натхненником і прообразом головного ге$ роя твору? Із 1909 до 1 листопада 1918 року в чернівецькій гре$ ко-католицькій церкві Св. Та$ дея (тепер Успіння Пресвятої Богородиці), що на вулиці Руській, 28, працював отець Костянтин Балицький. Похо$ див він із давнього священ$ ницького роду. Народився 25 липня 1880 року в селі Іспас (нині Спас) Коломийського району, де йо$ го батько Володимир був тоді священиком. Костянтин нав$ чався в сільській школі, потім у Коломийській гімназії, у Львів$ ській богословській академії, удосконалював знання в Пра$ зі. Духовний сан отримав 1907$го, два роки працював в Обертині, а 1909$го переїхав у Чернівці. Дружина Балицького Юрій РУДЕНКО, доктор педагогічних наук, професор НПУ ім. М. П. Драгоманова, академік АНВО України Помітним явищем у культурному, мис$ тецькому й освітньому житті стала нещодав$ но видана книжка В. Качкана Іван Хланта: Бібліографічний покажчик. — Ужгород: ВАТ “Патент”, 2008. — 458 с., іл. Автор книжки розкриває суспільно важ$ ливий багатогранний творчий доробок Івана Хланти — знаного не лише в Україні, а й за її межами фольклориста, мистецтвознавця, бібліографа і педагога. І. Хланта працював учителем, директором школи, викладачем Ужгородського університету. З 2001 р. заві$ дує науково-культурологічною лабораторі$ єю Закарпатського обласного центру на$ родної творчості. Закінчивши 1964$го філологічний фа$ культет Ужгородського університету, І. Хлан$ та вивчав фольклор Закарпаття. Захистив кандидатську дисертацію з фольклористи$ ки, здійснив мистецтвознавче дослідження на докторський ступінь “Жанр духовної пісні: історія та поетика (на матеріалі Карпатсько$ го реґіону)”. І. Хланта — приклад того, як треба ряту$ вати від забуття й увічнювати перлини на$ родного мистецтва. Багато десятиліть він записує і публікує фольклорно-етнографічні матеріали Закарпаття, Львівської області та українців за межами нашої країни (Кубані, Румунії, Сербії тощо). І. Хланта написав ґрунтовні розвідки про творчість письменників, педагогів Закарпат$ тя О. Духновича, О. Павловича, Д. Вакарова, Ю. Керекеша, В. Вовчка, П. Лінтура та ін. Важливо, що І. Хланта зробив значний внесок в упорядкування та видання фунда$ ментальних праць фольклористів минулого: Панаса Мирного та Івана Білика, О. Коль$ Емілія походила із селища Сандгора зі зна$ менитого роду Шухевичів. Майже поруч із церквою на вулиці Пет$ ровича (нині Ломоносова, 8) якийсь час квартирувала Ольга Кобилянська. В церкві вона й познайомилася зі священиком. У роки Першої світової війни Костянтин Балицький підтримував письменницю не лише морально, а й матеріально. 1918 року, коли в селі Молодятині Ко$ ломийського району помер батько Емілії, який був там парохом, Костянтин Балиць$ кий переїхав на парафію покійного тестя, але зв’язків із Кобилянською не поривав. Ольга Кобилянська в гостях у Балицьких у селі Молодятині, 1932 р. Ольга Кобилянська, працюючи над повіс$ тю, 1929 та 1932 року їздила з Румунії в Польщу, тобто з Чернівців до Молодятина. Там письменниця уважно слухала розповіді священика і під його впливом змінила на$ віть назву твору на “Апостол черні”. Релігійну діяльність Костянтин Балицький поєднував з активною громадською діяльніс$ тю в товаристві “Просвіта”, виховною робо$ тою серед молоді, поповнював парафіяльну книгозбірню читальні новими виданнями “Просвіти”, організував хор, драматичний гурток, будував новий Народний дім, писав статті до журналу “Рідна мова”, головним ре$ дактором якого був професор Іван Огієнко, а також до жур$ налу “Жіноча доля”, де тоді пра$ цювала Ірина Вільде, до “По$ кутського вісника”. Отець Заха$ рій в “Апостолі черні” Кобилян$ ської, як і Костянтин Балиць$ кий, мав хворе серце. Це була спадкова хвороба — батько і дід Балицького померли від серцевого нападу 56$річними. Наймолодша з чотирьох дітей Балицького донька Лю$ бомира, яка тепер мешкає на вулиці Карпатській, 26 у Коло$ миї, дуже добре пам’ятає Ольгу Кобилянську, з якою колись прогулювалася сте$ жечкою до потічка, і та її ла$ гідно повчала не ставати на квіточку і травичку, бо вони живі й можуть загинути. Збе$ рігає вона й фотографії, де Кобилянська разом із сім’єю Балицьких. Нещодавно виповнилося 145 років з дня народження Ольги Кобилянської. З цієї нагоди в Чернівецькому національному університеті ім. Ю. Федьковича від* булася Міжнародна наукова конференція “Актуальні проблеми вивчення життя і творчості Ольги Кобилянської та українського літературного процесу”. Пропонована увазі читачів розвідка стосується останнього довго замовчува* ного твору письменниці “Апостол черні”.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин