Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Наші вистави не залишають глядачів байдужими”. · с. 14сторінка оригіналу ↗

«ДОСИТЬ НАМ БУТИ НАРОДОМ, ЯКИЙ ПРОГРАЄ І ПЛАЧЕ»

Слово Просвіти, №51 за 2008 рік

ською народною творчістю колективи, щи$ ро любить українське мистецтво. Ми розуміємо, що столиця на нас як на театральну силу не звертає уваги ще й то$ му, що ми нібито артисти не Києва, хоч як це парадоксально, бо працюємо в націо$ нальних театрах (а не в муніципальних), які підпорядковані Кабінету Міністрів, тому міська влада не має впливу на ці колективи і до нас ставиться відповідно. — Невже ім’я не відіграє ролі? — Звісно, імена — не порожній звук. Нас, бува, обзивають “зірками”. Не люблю цього слова, бо розумію, що зірки на небі; астрономи, фізики і хіміки кажуть, що зірка — це сукупність плазми й газів. Гази згоря$ ють, і зірки вже нема. Ось і міркую: не треба розкидатися такими словами, краще каза$ ти, що ми сьогодні відомі люди, або попу$ лярні; ще краще ставитися до нас як до здібних людей. Думки і слова можуть матеріалізувати$ ся, треба добиватись — ми своє доведемо. Театр побудуємо, це точно, аби Бог нам дав довше життя. — Чому саме лібрето опери Гулака* Артемовського “Запорожець за Дуна* єм” взяли за основу? — Не можемо дозволити собі зробити виставу, яка не була б успішною, адже нав$ ряд чи згодом знайдуться меценати. Ми не державний театр, де можливий провал, ко$ ли вистава відбувається двічі-тричі, а потім її закривають. Ми випустили п’ять успішних спектаклів — різнопланових, різножанро$ вих: яскраву італійську комедію “Моя про$ фесія — сеньйор з вищого світу” Скарначчі й Тарабузі, драму Джона Стейнбека “Про людей і мишей”, “Пригоди Швейка” за Га$ шеком, рок-оперу “Біла ворона” Татарчен$ ка і Рибчинського, а тепер граємо “Задуна$ єць за порогом”. Назву ми переінакшили свідомо, бо поставили завдання втілити в першу українську оперу “Запорожець за Дунаєм” нову ідею, свіжу кров, аби оживити її. Лібрето було написано ще на початку ХІХ століття, що відповідало політичним реалі$ ям тодішньої Російській імперії, яка воюва$ ла з Туреччиною. Гулак-Артемовський, який мешкав у Петербурзі, за основу взяв анек$ дотичну ситуацію: українець Карась напід$ питку, дружина його лупцює, турки не зов$ сім розумні, всі якісь сміховинно-прише$ лепкуваті. Це подобалося публіці, до того ж, музика чудова. Саме в кумедній одежі дійство тоді й могло відбуватися. Але ми живемо в XXI столітті, розуміємо, що тоді іс$ торична ситуація була інша і події мали роз$ виватися по-іншому. Коли я пішов із сином в оперний театр на “Запорожця за Дунаєм”, Богдан запи$ тав: “Татку, а коли козаки битимуться з тур$ ками?” Я відповів: “Почекаємо”. Вистава відбувалася без помітних подій, і мій малий раптом каже: “Татку, а немає пульта, щоб перемотати це все швидше?” Тоді я зрозу$ мів, що динаміка життя су$ часних українських людей кардинально відрізняється від тодішньої. І щоб вдихнути нове життя в цікаву музику Семена Гулака-Артемов$ ського, треба позбавити дійство історичних прора$ хунків. Та й наші сучасники недостатньо знають історію України, приміром те, що Задунайська Січ — остання, що цариця Катерина потім розігнала козаків по всьому світу, після чого в Україні по$ чали запроваджувати крі$ пацтво. Отже, Задунайська Січ, яка облаштувалась на території Туреччини, була останнім форпостом вільно$ го духу козаччини. З одного боку, це військове форму$ вання заробляло собі на життя, воюючи на боці Османської імперії, а з іншого — укра$ їнці так ще зберігали певну козацьку само$ стійність, отже, були вогником надії для Ук$ раїни. До сюжету Гулака-Артемовського ми додали чимало героїчного, розвинули ще одну лінію: чому українці опинилися за Ду$ наєм і як повертаються. Тому і назва виста$ ви — “Задунаєць за порогом”. Коли залишаємо рідну хату, ми пересту$ паємо поріг, і повертаючись, цей поріг муси$ мо переступити знову. Чимало українців за$ лишаються на чужині, а Батьківщина тим ча$ сом потребує великої духовної підтримки — щоб наша держава існувала і ми не були розпорошені по всьому світі. Ця ідея нас на$ дихала, у виставі багато речей зазвучали по$ новому, натомість ми в жодному разі не доз$ волили собі позбиткуватися над чудовою музикою видатного композитора. За реакцією глядачів ми побачили, що вистава їм дуже сподобалася, люди відчу$ вають, що ми працюємо з відкритою душею і бажанням об’єднати українців, довести, що ми велика нація, яка повинна триматися разом. Вважаю, ми влучили в “десятку” в потрібний час, бо всі бачать, що відбува$ ється на нашому політичному Олімпі. — Хто ініціював створення вистави? — Організаторів троє: Анатолій Хостіко$ єв, режисер Мирослав Гринишин і я. Ми ко$ легіально вирішуємо “траєкторію польоту”. Матеріал “Запорожця за Дунаєм” теж ви$ брали разом — завдяки яскравій музиці, ак$ туальній історичній колізії, яку можна пере$ ломити, як світло ліхтаря, щодо сьогодення. Ми розуміли, що потрібно звернутися до істориків і літераторів по допомогу. На$

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин