Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Маємо не лише сподіватися, а й твердо вірити і діяти”. · с. 3сторінка оригіналу ↗

ПОДІЇ, ФАКТИ, КОМЕНТАРІ КОНСТИТУЦІЯ ДЛЯ ДОНЕЦЬКИХ — НЕ ЗАКОН

Слово Просвіти, №51 за 2008 рік

— Чому в просвітян Донеччи* ни протистояння з місцевою владою? — Керівники Донецької облра$ ди і облдержадміністрації воче$ видь забули, що Донеччина — це козацька, українська територія, а не Росія; що тут мали б діяти укра$ їнські закони і, зокрема, чинне мовне законодавство; що тут є ук$ раїнський народ, є українські інте$ реси. Натомість у нас вся влада підпорядкована філософії та пот$ ребам правлячої на Донеччині Партії реґіонів. На жаль, ця партія, яка має значну фракцію в парла$ менті, з оскаженінням бореться у нашій області з усім українським, захищаючи інтереси Росії. Не виконує обладміністрація та Донецька облрада й Конституції України, зокрема ст. 10 про всебіч$ ний розвиток і функціонування ук$ раїнської мови як державної в усіх сферах суспільного життя. Тому нині осередки “Просвіти” ведуть боротьбу з владними украї$ нофобами з Партії реґіонів за пра$ ва українців на Донеччині. — Отже, українська мова за! лишається чужою у власному домі? — Якщо проаналізувати період з 1991 року, то мовна ситуація на Донеччині катастрофічна. Освітні програми, які були, провалено. Ду$ же повільно відроджується україн$ ська мова. Звичайно, маємо і здобутки: як$ що 1989 року лише два відсотки школярів навчались українською мовою, то сьогодні — 40 відсотків. Та цього не досить! Адже в області 1163 школи, а українською викла$ дають у 343$х. У міських школах навчають українською 36,6 відсот$ ка школярів, у сільській місцевості — 71,4. Але фізкультуру, музику, як правило, викладають в усіх школах російською. Вечірні, спортивні, ху$ дожні, музичні та інші школи навча$ ють лише російською. В ліцеях, гім$ Закінчення. Поч. на с. 1 Без зміни нашого ставлення до “національного” Україні загрожує не лише втрата соборності, дер$ жавності, а й зникнення українців як етносу, а відтак і руйнація благо$ датної української землі, яку може зберегти лише природовідповід$ ний етнос. Прибульцям ця особли$ вість не притаманна. Сьогодні логічно покладатися на нове покоління, що виростає начебто в умовах пріоритетності захисту прав і свобод людини, ін$ телектуального прогресу. Проте, на жаль, реалії й тут не зовсім об$ надійливі. Адже відповідні риси по$ ведінки і діяльності людини, її лю$ бові до рідної землі, врешті-решт належної моралі й духовності слід виховувати. І не лише в системі на$ ціональної освіти, а й через інші інституції з реалізації цілеспрямо$ ваної державної політики. А всього цього у державі поки що бракує. Першочергової уваги тут пот$ ребує державницьке розуміння на$ цієтворчої ролі освіти, виховання високоморальної, національно сві$ домої особистості. Безумовно, це завдання набагато складніше і від$ повідальніше, ніж надання знань, умінь, навичок. На жаль, робота в цьому напря$ мі в навчальних закладах не досить цілеспрямована й послідовна, час$ то її зовсім нема. Фактично зруйно$ вано інституції виховної системи у позанавчальний час, розпродано й знищено дитячі садочки, а на їхньо$ му місці доморощені нувориші бу$ дують хмарочоси. Тож молодь вихо$ вують вулиця, телевізійний екран, Інтернет, ігрові автомати. Все це спустошує і руйнує дитячі душі смертовбивчими та людинонена$ висницькими трилерами, комп’ю$ терними іграми, рекламою спирт$ них напоїв. Формується покоління фізично і психічно нездорових лю$ дей. Ганебно, що українську молодь спонукають до оманливих радощів і назіях, інших навчально-виховних закладах, створених за незалежної України, за дуже незначним винят$ ком, викладають також російською. — Чому таке стало можли! вим? — Найзапеклішу боротьбу проти українськомовного навчання веде керівництво Донецької міськради, особливо її секретар Ніколай Лєв$ ченко, якого підтримують депутати міськради, а це — реґіонали, вітрен$ ківці та соціалісти. Абсурдність їхніх дій засвідчує рішення Донецької міськради від 20 травня 2008 року, яке забороняє збільшувати у місті кількість шкіл, класів і груп у дитячих садочках з навчанням і вихованням українською, хоч із 1989 року україн$ ську визначено як єдину державну мову на всій території України, а з 1996 року цей її статус закріплено в Конституції України. Тільки за спробу 2008 року наз$ вати школу №5 іменем Алли Гор$ ської, відкрити тут меморіальну кімнату та встановити меморіальну дошку Аллі Горській знято з посади директора школи. Ніколай Лєвченко, керівництво Ворошиловської райради та голова комісії Донецької міськради Ася Горшкова вважають за потрібне назвати цю школу іменем Героя Ра$ дянського Союзу Павла Бойка, який жодного стосунку до школи не має. — Як ведеться українсько* мовним школам за такої влади? — У школах не вистачає най$ потрібнішого. Зокрема в шкільних бібліотеках бракує творів українських письменників. Матеріально-технічне за$ безпечення не оновлюють, а якщо щось і роблять, то, на відміну від російських шкіл, лише за кошти бать$ ків. Комп’ютери застарілі, обладнання кабінетів фізи$ ки, хімії чи майстерень не відповідає вимогам. — Уся освіта на Донеч* чині в такому занедбано* му стані? — Навпаки, так звані “опорні російські школи” щедро фінансують з місцевих бюджетів, допомагають також на$ родні депутати, олігархи-шовіністи. У вересні цього року сесія До$ нецької облради ухвалила ще й “Ре$ гиональную программу развития русского языка и русской культуры в Донецкой области на 2008—2011 годы”, з фінансуванням 7 млн 343 тис. гривень з обласного бюджету, згідно з якою 1800 тисяч гривень пі$ де для придбання російськомовної художньої літератури і періодичних видань для шкіл та бібліотек; 600 тисяч — на оновлення і модерніза$ цію навчально-методичних кабіне$ тів російської мови, забезпечення шкіл електронними дошками; 360 тисяч — на російськомовні факуль$ тативні курси у школах; 200 тисяч — на російськомовні олімпіади, кон$ курси, турніри; 580 тисяч — на під$ вищення кваліфікації та стажування учителів шкіл і викладачів ВНЗ у міс$ Фото Ксенії Гладишевої тах Російської Федерації — Санкт$ Петербурзі, Москві, Воронежі. Тобто кошти з обласного бюд$ жету перераховують на подальшу русифікацію молоді на Донеччині, а українські школи цькують, саму ідею викладання українською мо$ вою упосліджують. Місцеві ВНЗ також успішно продовжують зросійщувати навіть ту невелику частину випускників, яка навчається державною мовою. Паралельні групи має тільки До$ нецький національний університет. — ЗМІ інколи повідомляють про різноманітні проросійські акції місцевої влади. — Особливою любов’ю до цих акцій вирізняється донецький де$ путатський корпус: лише за ос$ танні сім місяців наші народні об$ ранці надали матеріальну допомо$ гу Північній Осетії в її боротьбі про$ ти народу Грузії; 20 травня До$ нецьк оголошено “територією без НАТО” та “без української мови”; рішенням від 11 вересня №23/50 не введено в дію два Накази Мініс$ терства освіти і науки України: від 26.05.2008 №461 “Про затвер$ дження галузевої Програми поліп$ шення вивчення української мови у загальноосвітніх навчальних зак$ ладах з навчанням мовами націо$ нальних меншин” та від 03.06.2008 “Про затвердження Інструкції з ве$ дення класного журналу учнів 5— 11(12)$х класів загальноосвітніх навчальних закладів”. Рада звер$ нулася в Генеральну прокуратуру України про вжиття заходів проку$ рорського реагування до міністра освіти і науки України, в Київський окружний суд для їхнього скасу$ вання та в МОН — привести ці на$ кази до вимог чинного законо$ давства. 21 листопада депутати “удовлетворили информационные и культурные потребности боль$ шинства дончан” і скасували на те$ риторії Донецька рішення Націо$ нальної ради України з питань те$ лебачення і радіомовлення щодо трансляції російських телеканалів та звернулися до Генеральної про$ куратури з вимогою вжити заходів до керівництва Нацради; виступа$ ють і проти дублювання фільмів ук$ раїнською мовою; відмовляються виконувати Указ Президента “Про перейменування вулиць”... Я веду кілька судових справ, щоб скасувати незаконні рішення влади. Але всім спробам пере$ шкоджають місцеві “кишенькові” суди. Справи по кілька років не розглядають, “футболять” від судді до судді або просто гублять. Спілкувався Святослав МІЗЕРНЮК жавні служби, передусім СБУ та Ге$ неральна прокуратура належним чином не реагують, у суспільному і, що найважливіше, молодіжному середовищі формується розбрат, а не почуття національного єднання та національної гідності. Одначе система освіти в Україні разом з іншими державними і гро$ мадськими інституціями має стати відповідальною за формування у ді$ тей і молоді високої духовності, мо$ ралі, національної гідності, без чого майбутнє держави безперспектив$ не, а освіта — низькоякісна. Що гріха таїти: сварки, чвари, недовіра, взаємна ненависть, не$ прихований егоїзм, зрадництво, гі$ перболізовано хворобливе “геть$ манське” мислення і, як наслідок, міжусобиці завжди руйнували (зга$ даймо Київську Русь, Козацьку державу, УНР) і, на жаль, зараз руй$ нують Україну. Сьогодні серед “бій$ ців” за вищість в українській владі не спостерігаємо навіть натяку на поступливість, відмову від взаємо$ пожирання та нищення заради ви$ сокої мети, якої вони не мають. На щастя, “руїнних” (за висло$ вом О. Ольжича у праці “Дух руї$ ни”) українців набагато менше, ніж “конструктивних” (за Ольжичем). Це відкриває перспективу для ре$ ального єднання української нації, чого наш народ сам по собі бажає і до чого готовий. У належному розв’язанні пробле$ ми надійного захисту і побудови со$ борної незалежної держави україн$ ська національна демократія виявля$ ється безпомічною, а то й просто зрадливою. Образно кажучи, наша демократія — це лише засіб забезпе$ чення прав і свобод багатих за раху$ нок безправ’я і несвободи всіх інших. Одначе ми всі, хто себе іденти$ фікує з конструктивною частиною українства, маємо не лише споді$ ватися, а й твердо вірити і діяти, щоб подолати існуючий хаос і без$ лад у нашому національному дер$ жавотворенні. Заступника голови Всеукраїнського товариства “Просвіта” ім. Тараса Шевченка, заступника голови Донецького обласного об’єнання Марію Олійник наго* роджено орденом княгині Ольги ІІІ ступеня. Редакція “Слова Просвіти” щиро привітала пані Марію і запро* сила свою постійну авторку до розмови.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин