По-сусідськи · “Замість мінімальної згуртованості чи хоч якоїсь державницької співпраці національної еліти бачимо одне: чвари”. · с. 4сторінка оригіналу ↗
КОПЕНГАГЕН: УКРАЇНА У МАРШІ НА ПІДТРИМКУ КЛІМАТУ
Слово Просвіти, №51 за 2009 рік
Петро АНТОНЕНКО
Безпосереднім організатором заходу виступив місцевий Південно-Східний науковий інститут — поважна громадська організація, що досліджує зв’язки Польщі з іншими країнами цього реґіону Європи, передусім з Україною (інститут має найбільшу в Польщі українську бібліотеку). Співорганізатором став Східноєвропейський університет Перемишля, державний навчальний заклад, один із центрів українсько-польських наукових контактів. Більшість учасників були науковцями українських і польських університетів, але приїхали і громадські діячі, політологи. Серед них — політик, економіст, директор Інституту трансформації суспільства Олег Соскін, політолог зі Львова Тарас Возняк. Конференція складалася з двох частин. У першій аналізували виборчу кампанію в Україні, в другій ішлося про те, якою буде поствиборча Україна, передусім стосовно зовнішньополітичного курсу. Але було цілком очевидним, що ці дві теми розділити важко. Немарно ж на самому початку процитували щойно опубліковане інтерв’ю Президента України Віктора Ющенка водній з найповажніших польських газет “Річ Посполита”, яке викликало тут значний інтерес. Цитували тезу про те, що не так важливо, хто виграє вибори, як те, який курс обере Україна. Хоч усім зрозуміло, що друге випливає з першого. Дискусія була дуже гострою, особливо серед українських учасників, що показало полякам розкид суспільної думки в Україні й те, що це вже вияв нашої демократії. Неозброєним оком було видно, що українці підтримують різних кандидатів, власне, двох — Ющенка і Тимошенко, хоч, безумовно, пряма агітація мала б тут некоректний вигляд, навіть серед українців, не кажучи про поляків. А ось стурбованість нашим вибором була більш ніж очевидною. Тон, відкриваючи конференцію, задав ректор Перемишльського університету, доктор історії, професор Ян Драус: “Ми усвідомлюємо геополітичне значення України, вона і далі наш стратегічний партнер. І нам, полякам, дуже важливо, щоб Україна вийшла на шлях євроінтеграції. Але надії 2004— 2005 років не справдилися”. Що ж так стурбувало сусідів, які вважають, що наш задекларований шлях “додому, в Європу” (В. Ющенко) “спливає” в туманну далечінь? Стривожили дві нові речі в геополітиці. Перша — Євросоюз охолов до України. Друга — США охололи до Європи. Стосовно першого йдеться передусім про Західну Європу, основу Євросоюзу, її найбільші країни Німеччину, Францію та ще деякі. Ситі, устатковані
Українські екологи й активісти взяли участь у Всесвітній кліматичній акції під час міжнародної конференції з питань зміни клімату в Копенгагені. У такій ході-марші взяли участь близько 100 тисяч осіб. Цього дня екосолідарність виявили не лише данці, а гості Копенгагена й спільноти, яким нехіть конфліктувати з Росією, що то задобрює, то легенько шантажує Захід, передусім газом. А ось хто справді стурбований, то це наші колишні “співкамерники” по соцконцтабору, країни Східної й Центральної Європи і найбільша серед них Польща. Івона, і Чехія, й Угорщина уже десять років члени НАТО, п’ять років у Євросоюзі, тобто під надійним захистом. Але вони — на передньому рубежі цих структур, віч-навіч з антиподом ЄС — ліпленим Москвою якимось Євроазійським блоком. І політично загострена теза про те, що російські танки за чотири години дістануться зі Львова до Варшави, зостається чинною. Друга зміна — в позиції США. Америці з її новою адміністрацією зараз не до Європи — і через внутрішні клопоти, й через азійський вектор. Не виробили ще США політики стосовно Європи загалом, тим паче конкретно щодо України. Знову процитую доктора Драуса: “США охололи до Європи і віддають це поле Росії. Але, може, це і є час наших спільних дій?” Що ж, іноді обставини змушують до дій. Але якщо із зовнішніми факторами (ЄС, США) нічого не учасники саміту з багатьох країн. Яскраві акції починалися вранці в різних куточках столиці Данії й саміту ООН. Пізніше всі активісти під звуки барабанів й інших музичних інструментів зібрались у центрі Копенгагена. Звідти всі небайдужі до майбутнього Землі вирушили до вдієш, то що ж так стурбувало наших сусідів стосовно ситуації всередині самої України? Невже вони розчарувалися в нашій помаранчевій революції? Я цього не помітив. Нотки розчарування, суспільної втоми, зневіри звучали у деяких виступах українців. Поляки ж, які однозначно підтримували помаранчеву революцію, просто з прикрістю, але тверезо констатують: шлях перетворень, відкритий революцією, виявився складнішим і довшим. Звідси логічний висновок: революція продовжується в нових формах, і нинішні вибори мають стати продовженням вибору 2004- го, вибору шляху України. Можуть, мають, але чи стануть? Ось ключовий момент стривоженості наших сусідів. І їх можна зрозуміти, оскільки у виборчих програмах багатьох наших кандидатів, попри ритуальну державницьку лексику, постійно прохоплюються тези про “поліпшення стосунків з усіма сусідами”, читай — передусім з північно-східним, про якісь наші з ним особливі економічні зв’язки, без яких — хоч криком кричи. У кращому разі мусолиться химерна, породжена часами кучмізму, теза про якусь “багатовекторність” як нашу
“Белла Центру”, де проходила конференція ООН зі зміни клімату. Представники міжнародних екологічних організацій, кліматичні активісти та просто мешканці Копенгагена закликали до укладання угоди зі зміни клімату. Ця угода, за вимогами учасників мега-маршу, повинна зобов’язувати країни до реальних дій із запобігання зміни клімату, а саме до зменшення викидів парникових газів. Головними гаслами ходи обрали: “Не існує планети Б”, “Не базікай — дій зараз”. Ляльки, які символізували переговорний процес, клоуни, панди з вогниками, ангели, дерева, червоні й зелені чоловічки, білі ведмеді — саме так убралися тисячі людей цього дня. Барабани, музика, гасла — все це створювало атмосферу солідарності. Усі учасники об’єднані однією ідеєю — укласти угоду, що має зобов’язувати держави зменшувати викиди парникових газів, щоб запобігти змінам клімату й дотримуватися своїх зобов’язань.
приречену особливість. Різкіше кажучи, п’ята колона нікуди не поділася. Зайве вже нагадувати про “зовнішню колону”, про багатовікову “багатовекторність” Росії, тобто “собіраніє” в імперію не лише якихось “російських” земель, а всього, що де “не так лежить”. Чи стурбоване й наше українське суспільство цими загрозами? Важко говорити про це, коли замість бодай мінімальної згуртованості чи хоч якоїсь державницької співпраці національної еліти бачимо одне: чвари. Тому, може, й близьким до реалій, хоч і надто загостреним, критичним, навіть подеколи драматичним був аналіз нашої внутрішньої ситуації у доповіді Олега Соскіна. А тут критика хлюпала через край, адже для характеристики нинішньої держави доповідач віднайшов термін — олігополія, розшифрувавши це як державу, поділену на чотирьох чотирма сімейними кланами. Правда, Соскін сказав і про світло в кінці тунелю, яке він бачить у повній заміні нинішньої політичної еліти новою, значною мірою — з реґіонів. І в цьому сенсі покладає надії вже на найближчий 2010-й, за його прогнозом, — рік одразу кількох виборів.
Існує велика ймовірність прийняття політичної декларації, яка перенесе ухвалення юридичної угоди зі зміни клімату ще на рік. Політичні обіцянки замість юридичних зобов’язань — можливий сценарій розвитку переговорного процесу в Копенгагені. Затягування переговорів і небажання розвинених країн брати необхідні зобов’язання зі зменшеня викидів парникових газів — основна причина конфліктів та палких дебатів щодо ухвалення нової угоди. “Щоб висловити свою солідарність всесвітньому екологічному руху, представники українських екологічних організацій також взяли участь у марші. Адже проблема зміни клімату актуальна не лише для однієї держави, а й для всього світу, зокрема для України”, — стверджує Євген Колішевський, виконавчий директор екологічної організації “Голос природи”. Українські активісти, представники Робочої групи зі зміни клімату вирушили з гаслом “Україно, не хитруй
— врятуй клімат”. Україна не належить до країн, які сприяють укладенню нової угоди. Замість державної делегації з 30 осіб, на саміті зареєстровано кілька людей, які представляють Україну. Із 16 грудня до Копенгагена починають приїжджати глави держав. Про свою учать у переговорах уже заявили понад 100 лідерів держав та урядів. У “Белла Центрі”, де проходять переговори, екологічним організаціям пропонують зменшити кількість представників. Усього зареєстровано близько 45 тисяч осіб. Участь у саміті вже беруть близько 35 тисяч. Напередодні приїзду очільників держав мають намір обмежити кількість учасників Конференції згідно з правилами безпеки.
Фото і відео із Всесвітньої кліматичної акції та живі враження з саміту в Копенгагені від українських учасників та спостерігачів передала Христина РУДНИЦЬКА
Наш найближчий “євросоюзівський” сусід — Польща провела міжнародну конференцію “Україна перед президентськими виборами: кандидати, політичні сили, можливі сценарії майбутньої зовнішньої політики”. Ініціатором її стало Міністерство закордонних справ Республіки Польщі. А провели конференцію не в столиці, а в старовинному Перемишлі, місті з тисячолітньою історією на самісінькому кордоні з Україною. Схоже, організаторам хотілося максимально наблизитися до гарячого дихання нашої президентської кампанії.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
