Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Народний звичай · “Немає в Україні такого села, де не було б місцевих повір’їв”. · с. 11сторінка оригіналу ↗

ІЗ «НАРИСУ МАЛОРОСІЙСЬКИХ ПОВІР’ЇВ І ЗВИЧАЇВ, ЩО СТОСУЮТЬСЯ СВЯТ»* КОСТЯНТИНА СЕМЕНТОВСЬКОГО

Слово Просвіти, №51 за 2010 рік

17 грудня — Святої Великомучениці Варвари. Українці кажуть: “Варвара ночі украла, дня приточила”. Приказка означає, що день починає збільшуватися, а ніч зменшуватися. 18 грудня — Святого Сави, 19 грудня — Святого Миколая. До цих днів приурочене прислів’я: “Сава з гвіздком, а Микола з мостом”. 22 грудня — Зачаття Святою Анною Богородиці. Кажуть, що з того дня вовки починають бігати зграями і розбігаються тільки після пострілів на Богоявлення Господнє, під час водосвяття. З цього дня парубки починають свататися, посилаючи старост до наречених. Із 7 січня починаються Святки. Напередодні Різдва Христового — кутя. У цей час звичайно постяться, печуть пироги й книші (рід калачів із пшеничного борошна), варять кутю й узвар. Горщики з цими стравами ставлять на сіно, прикрите скатертиною, в пам’ять про народження Спасителя в яслах. Обідають і вечеряють разом після сходу першої зірки. Коли кутя й узвар готові, то, витягнувши горщики з печі, ставлять їх, чекаючи сходу першої зірки, і вечері у передній кут хати (на покуть) під образами на ослоні, який прикритий сіном і засланий зверху чистою скатертиною. Тоді примовляють: “Кутя на покутя, а узвар на базар”. Обидва горщики накриваються книшами, зверху яких став- * Подаємо скорочено, ред. лять ще й невеликі дерев’яні хрестики. За вечерею кутя й узвар звичайно бувають останніми стравами. Але перш ніж покуштувати їх, старший у сім’ї, відчинивши трохи вікно, підносить до нього миску з кутею, примовляючи: “Морозе, морозе, йди до нас кутю їсти”. А потім: “Не йдеш? Не йди ж ні на жито, ні на пшеницю, ні на всяку пашницю”. Кутею цього дня годують курей, щоб вони несли більше яєць. Увечері діти ходять із привітаннями й кутею до хрещених батька і матері, а також до повитух. Уранці на Різдво Христове старці й діти віршують і славлять Христа. Увечері, як і впродовж усіх святок, носять звізду і ходять з вертепом, згадуючи різні обставини народження Спасителя. У це свято на столі в українців бувають ковбаси й кишки, начинені гречаною кашею чи пшоном. Увечері дівки й парубки колядують. За це отримують пироги, паляниці, сало, ковбаси, ав багатих п’ють горілку. Колядки звичайно містять похвалу комусь із членів сім’ї, або всьому сімейству. Після кожного вірша (строфи), а інколи й двох разом, повторюється приспів: “Ой, дай Боже, Святий вечір”. Або просто: “Святий вечір”. 13 січня — Святої Меланії, яку народ називає Меланкою. Вечір цього дня називається багатим або щедрим. Кожна господиня на вечерю варить вареники, які належать до улюблених страв українців. Вони бувають пшеничні або гречані. У скоромні дні — із сиром або дрібно посіченим м’ясом, а в пісні — з капустою, гречаною кашею, урдою (розтертим конопляним насінням), влітку з вишнями, суницями, полуницями, іншими ягодами. Печуть пироги із м’ясом, сиром і книші. Жінка запалює свічку перед образами й просить чоловіка виконати закон. Той сідає на покуті, ставить перед собою книші й пироги й кличе дітей. Діти заходять, моляться і запитують: “Де ж наш батько?” Батько каже: “Хіба ви мене не бачите?” Діти: “Не бачимо, тату!” Батько: “Дай же Боже, щоб і на той рік не бачили!” Тобто щоб був достаток у всьому, як і сьогодні. Потім усі сідають до столу й вечеряють. Увечері парубки щедрують, а дівчата ворожать. Ворожіння в українців не такі різноманітні, як у росіян. На свято Нового року з раннього ранку діти ходять з торбинками, наповненими різним зерном і посипають, примовляючи: “На щастя, на здоров’я, на Новий рік! Роди, Боже, жито, пшеницю і всяку пашницю. Будьте здорові, з Новим роком!” Такий звичай є і в Чорно-русі. Цього дня спостерігають погоду. Якщо буває іній, то чекають рясного врожаю хліба. У деяких місцевостях існує звичай обкурювати сади: звечора багатої куті до Нового

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин