Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Читацьке віче · “Як забудем голос твій, І в Вітчизні дорогій Говоритимем чужою?!” · с. 12сторінка оригіналу ↗

ВИХОВАНИЙ «ПРОСВІТОЮ»

Слово Просвіти, №51 за 2010 рік

мокишин. Гастролі тривали кілька років. Артистові дуже хотілося додому, до коханої дружини, до дітей (їх було вже двоє). Та його захопив вихор боротьби за українську державність. Знадобився військовий досвід. Роман Самокишин створює на Катеринославщині й Херсонщині антибільшовицькі повстанські загони, веде успішні бої проти білогвардійців і Махна. У листопаді 1918 р. Головний отаман УНР присвоює Роману Самокишину звання полковника. Нового начальника у військах люб’язно називали “батьком Самокишем”. Це прізвище фігурує в усіх архівних документах, воно допомогло полковникові УНР уникнути переслідувань і репресій із боку радянських органів після “возз’єднання” Західної України з СРСР 1939 року. Полковникові УНР Роману Самокишину довелося брати участь у багатьох боях за звільнення України від більшовиків і махновців. Хочеться згадати про визволення Катеринослава в останні дні грудня 1918 р. Полк Січових Стрільців під командуванням полковника Романа Самокишина 31 грудня 1918 р. буквально зіштовхнув махновсько-більшовицькі війська у Дніпро. Російський письменник Олексій Толстой у трилогії “Хождение по мукам” так описав цей бій: “…Скакали груженные награбленным добром телеги, разметывая все на пути, мчались четверки с тачанками… Бежали пехотинцы, неуспевшие вскочить в телеги… Все это с дикими воплями, грохотом и треском устремлялось вверх по проспекту к нагорной части города, потому что полковник Самокиш уже захватил железнодорожный мост и вокзал…”. Епідемія тифу, а згодом захворювання легень і астма змусили Романа Самокишина відійти від активної боротьби. Через деякий час він повернувся додому, займався господарством, виховував дітей, а їх було шестеро, згодом і онуків. Доводилося часто змінювати місце проживання, щоб уникнути репресій. Багато людей знали про його минуле, але ніхто не видав властям, бо всі його любили. Його кредо: “Людиною треба бути, а людиною бути треба вміти”. Цього правила він дотримувався все життя, його передав дітям, онукам. Помер Роман Самокишин 26 жовтня 1971 р. в Івано-Франківську.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин