Читацьке віче “Не має душі і рації, хто піддається русифікації”. · с. 13сторінка оригіналу ↗
ВВІІННООКК ЛЛІІТТ ГГААННННИИ ЗЗААССТТААВВССЬЬККОООЇЇ
Слово Просвіти, №51 за 2010 рік
Василь ВАСИЛАШКО у Львові зростила сад, вивела в люди славних дітей — Бог% дана, Зиновія і Галину. Жінку завжди цінували як умілу кравчиню, добру господиню, щиру душу. Вона зазнала чи% мало хвороб, травм, але вмін% ня постояти за себе, самій се% бе лікувати, зокрема травами, на яких знається, допомагала іншим, не нудила світом, а трималася бадьорих крил. Вона пишається, що продовжила рід у внуках Мар’яні, Андрієві, Назаро% ві, Сашкові. Правнуки Данилко, Тарасик, Анночка, Данько, Ганну% ся і Петрусь тішать бабусю гарни% ми оцінками чи сонцем усмішки. Вітаю вас, мамо, з 91 роком і зичу довших щасливих літ! P.S. А ось і її вислови зі збір% ки “Народні прислів’я і приказ% ки від Ганни Заставської” (К., “Знання України”, 2005).
Моїй тещі Ганні Степанівні Заставській, яку я називаю ма% мою, 26 грудня ц. р. виповнюєть% ся 91 рік. Це той вік, коли кожен рік — кругла дата, і я подумав, що її життя не лише довге, а й пов% чальне, заслуговує теплого слова в газеті, тим паче в тій, яку вона активно читає і передплачує. Вона, наша мама, бабуся і прабабуся, не здійснювала под% вигів, та її життя варте уваги. Втративши в 14 років (1934) ма% тір, вона так зібрала себе в кула% чок, що допомагала тату по гос% подарству, ростила з немовля сес% тричку Олю, а по школі в селі Бо% вино в Польщі успішно закінчила курси кравчинь у Львові, вихова% телів дітей у Ярославі, працювала в Перемишлі, де щастило, муж% ньо пережила вбивство батька Степана Бохонка в ході операції “Вісла”. Затим переселилася у Львів, де обжилася завдяки чоло% віку Юрію Івановичу, що мав зо% лоті руки, міцній дружбі з братом Юрієм і сестрою Олею, що меш% кали тут, і сестрою Марією, що жила у Кривому Розі. Ганна Степанівна з чоловіком
Я люблю тебе, Тацю, та біль% ше твою працю. Скільки квітів у саду, стільки женихів знайду. Чоловік любить жінку здоро% ву, брат сестру — багату. Хоч муж, як ворона, та все ж жінці — оборона. Від рідної мови дорога — лиш до чужого порога. Не має душі і рації, хто підда% ється русифікації. Казала ж йому, коли сватав: “Я без грошей дурнувата”. Як хочуть щастя в сім’ї таки, не мають жити як одинаки. Пам’ятай, дурню, нащо ся женив… Москва сльозам не вірить, особливо українським. Старе дерево не пересаджу% ють, особливо — на чужину.
9
9
9
9
9
9
9
9
9
9
9
9
Завжди люби свій край і тільки раз в житті кохай! Земля крутиться навколо сон% ця, а хлопці — навколо красуні. Так любилися, що і горішком ділилися. Люблять його, як пси діда на вузькій вулиці.
9 9
Емма ШАПОВАЛОВА, голова міської організації ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевчен% ка, м. Новомосковськ Дніпро% петровської області
Життя Варвари Степанівни Соколовської — це жива історія тернистого шляху звичайної жін% ки без звань і нагород, націо% нально свідомої патріотки, яка зазнала репресій. Варвара Степа% нівна — носій українських звича% їв і обрядів, національних обере% гів. А ще — вірна дружина репре% сованого поета, художника, бан% дуриста Миколи Олександрови% ча Сарми%Соколовського, з яким у концтаборах пе% режила муки і страждання. Народилася вона 17 грудня 1920 року в день святої Варвари. Виховува% лася дівчина в сім’ї козака Степана Климка на хуторі Климківка Решетилівсько% го району на Полтавщині. Варвара Степанівна згадує своїх батьків як добродіїв у ставленні до людей. Мама Явдоха вчила її: “Якщо хо% чеш сусідам чи родичам понести пиріжок чи грудочку мо% лозива, то вибирай найкращий шматочок”. Це уміння робити добро людям передалося й Варва% рі Степанівні. 1942 року гестапо розстріляло 12 оунівців, зокрема й Діну Со% коловську, дружину Миколи Сарми%Соколовського. Овдові% лий священик залишився із три% річною донькою Оксанкою. На допомогу отцю Миколі прихо% дить прихожанка Варвара Клим% ко. Вона стала отцю Миколі дру% жиною, а дитині матір’ю. Із Полтавщини сім’я переїж% джає на Буковину, в село Раранча. 1943 року в подружжя народилася донька Леся, а 1944 — Євгенія. Отець Микола бере участь у діяльності ОУН—УПА. Дово% диться ховатися від пересліду% вань. Пробираються вони в Ко% ломию. Та 1948 року Миколу Олександровича заарештували. Того ж дня заарештували й дру% жину Варвару. Залишилися без батьків троє дітей: Оксані — 10
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
