Культура · “Ніколи не пізно бачити — серцем, а мислити — свідомістю, а не гаманцем”. · с. 14сторінка оригіналу ↗
ВІЧНА АКТУАЛЬНІСТЬ
Слово Просвіти, №51 за 2010 рік
У “Мистецькому Арсеналі” тихо і без ажіотажу відкрився Третій Великий Антикварний Салон. До цього два роки поспіль Салон проходив в Українському домі.
Леся КОВЕРЗНЄВА
Попри те, що цього року на Антикварному Салоні не пред% ставлені такі гучні імена, як у по% передні роки, коли там можна було побачити твори всесвітньо відомих Амадео Модільяні, Паб% ло Пікассо чи П’єра Огюста Ре% нуара, подивитися в “Мистець% кому Арсеналі” є на що. Здається, що самі стіни, над% звичайна аура старих цеглинок уплинули на загальну концепцію заходу: акцент зробили на україн% ському сакральному мистецтві XVI—XVIII століття. Цього року Великий Анти% кварний Салон започаткував но% вий проект “Музей%гість”. У ролі “гостей” — Чернігівський істо% ричний музей, Нікопольський краєзнавчий музей, Львівська на% ціональна галерея мистецтв, Му% зей книги і друкарства України, Музей “Духовні скарби України”, Музей історії Києва, Національ% ний заповідник “Софія Київська”, Львівський музей історії релігії. Директорка “Мистецького Арсеналу” Наталя Заболотна роз%
Ганна КОЗАЧЕНКО, член правління Українського фонду культури
Мешканця столиці, який має можливість мало не щодня спо% глядати шедеври світового мис% тецтва, здавалося б, нічим не здивуєш. Але й за таких позитив% них обставин виставка секції скульптури Національної спілки художників України в галереї “Мистець” привертає увагу ціка% вими знахідками. Є в експонованих творах правдива, віками вивірена гли% бина і не менш реальна понад% хмарність. Бо справжній худож% ник — трохи пророк, він при на% родженні отримав право і мож% ливість піднятися духом над по% діями і явищами. Ті реалії, кот% рих сьогодні не обійдеш у житті, узагальнені й зменшено%зматері% алізовані у бронзі, камені чи то% нованому гіпсі, стають не страш% ні: названі й ув’язнені в тримір% ному зображенні, вони втрача% ють силу. Скажімо, “BRIDCE” і “Тихіше!” Володимира Кузнєцо% ва. Двоє чоловіків передають один одному портфель, а за спи% нами персонажі тримають кожен свою зброю. Значно цікавіше за гангстерів кумедне звірятко того ж автора. Вухастик сидить на чо% мусь подібному до автомобільної попільнички: ящичок з одного боку висувається, поряд є дроти% ки для батарейок; можливо, як% що підключити зсередини світ% ло, буде видно, як ховаються у речах прилади для підслухову%
повіла, що в рамках цього проек% ту в “Арсеналі” демонструвати% муться твори, які зберігаються у фондах українських музеїв, тому побачити їх звичайному шану% вальнику мистецтва майже нере% ально. Інколи про те, що вони іс% нують, знають лише фахівці. От хто з невтаємничених міг запідозрити, що в Нікопольсько% му краєзнавчому музеї прихова% но справжній шедевр — ікона% ставротека Війська Запорозького Низового! Реліквія, датована XVIII століттям, дуже своєрідна. Її основа — срібна пластина% таб% лиця, в центрі якої вмонтовано різьблений кипарисовий хрест. За легендою, його принесли до Коша Війська Запорозького Ни% зового з Єрусалима. Директор Нікопольського краєзнавчого музею Олександр Кушнірук зіз% нався, що ікона надзвичайно цінна, тому її привезли з Дніпро% петровщини до столиці під бро% ньованим склом у броньованому автомобілі в супроводі “Титану”.
МАЗЕПА ЯК СИМВОЛ Загальну увагу відвідувачів привернула величезна срібна ша% та кіота Чудотворної ікони Іллін% ської Богоматері, що була виго% товлена коштом гетьмана Івана Мазепи для Троїцького собору Чернігова. Шату створено напри% кінці XVII століття невідомими майстрами і до Чернігівського об% ласного історичного музею імені В. В. Тарновського вона потрапи% ла ще за радянських часів. Ікона, яка була розміщена у цьому кіоті, не збереглася, та й сама пам’ятка за 300 років свого існування заз% нала значних пошкоджень. Ди% ректор музею Сергій Лаєвський вання. А викритий шпигун — це вже не страшно. Данина сучасності — “Викра% дення Європи” Антона Маслика: дівчина, яка взяла бика за роги, — мотоциклістка. Міф у своїй знаковості, як бачимо, невичерп% ний. А“Дівчинка з качкою” Бог% дана Сича тільки на перший пог% ляд нагадує античну Лєду з лебе% дем, а придивишся уважніше — зануришся у ніжність жіночої ду% ші. Аж ось натрапляєш на справж% нісінького “Дракона”: він при% пав до тверді передніми лапами, спина вигнута, а хвіст рухається як торсіонна спіраль. Міфологіч% ний — із давньокитайських епо% сів? Казковий — зі сторінок Клі% форда Саймака? Ні на Горинича зі слов’янських казок, ні на стра%
розповів, що щойно відреставро% вану шату вже показали на вис% тавці в Українському музеї у Нью%Йорку. Організатори Антикварного Салону вважають появу в “Арсе% налі” цього твору, прикрашеного гербом Івана Мазепи, символіч% ною. Адже споруду теперішнього музейного комплексу було зведе% но на місці Вознесенського діво% чого монастиря, ігуменею якого була мати гетьмана Мазепи — Марія Магдалина.
Сакральних пам’яток пред% ставлено настільки багато, що для того, щоб побачити%відчути%усві% домити кожну з них, треба обійти виставку кілька разів. З того, що запам’ятовується відразу: де% рев’яне розп’яття з поліхромним розписом XVII—XVIII ст. майстра
Йогана Пфістера (з ко% лекції Львівської націо% нальної галереї мис% тецтв) та Патерик Печер% ський із друкарні Києво% Печерської лаври (з зіб% рання Музею книги і друкарства України), чудова колекція волин% ських ікон (Музей “Духовні скар% би України”).
НЕВІДОМИЙ КИЇВ Надзвичайно цікавий зал, у якому представлено “Київський пейзажний живопис сере% дини ХХ ст.” — понад со% рок картин із фондів Му% зею історії Києва, який за% раз, на жаль, не має влас% ного приміщення, тож не може потішити відвідува% чів своєю дивовижною ко% лекцією. Надання “Мис% тецьким Арсеналом” без% домному музею цілого залу можна вважати проявом цехової солідарності. Експозиція складаєть% ся з робіт двох майстрів пейзажного живопису — Сергія Шишка та Олексан% дра Хвостенка%Хвостова — демонструє мальовничий і незнайомий Київ середини та другої половини ХХ ст. Деякі краєвиди просто не% можливо впізнати, хоча минуло лише 50—60 років, і це викликає щемливий біль не лише в тих, хто пам’ятає той, старий Київ, а й у тих, кому таке місто вже невідоме. Продовжує пейзажну темати% ку виставка акварелей і гуашей художника Юрія Химича, яка особисто для мене стала одним із найцікавіших проектів цьогоріч%
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
