Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Без мови немає нації! · с. 1сторінка оригіналу ↗

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ТИЖНЕВИК 51 (636), 22—28 грудня 2011 ОЙ ХТО, ХТО МИКОЛАЯ ЛЮБИТЬ, ОЙ ХТО, ХТО МИКОЛАЮ СЛУЖИТЬ ГІСТЬ РЕДАКЦІЇ ТАРАС ЧОРНОВІЛ

Слово Просвіти, №51 за 2011 рік

Фото Олеся Дмитренка ідомий український поет і директор чудового книжкового видавництва “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА” Іван Малкович свідчить, що навіть різочки у Святого Миколая позолочені… Коли вдарили ранкові церковні дзвони над Києвом нинішнього 19 грудня, я подумки подякувала Миколаєві, що він не обминає мого дому, і не тому, що в нього до мене особливе ставлення. Просто нема в Україні жодного порога, через який би не переступив цей урочий посланець Бога, посилаючи нам знак, що прекрасні зимові свята розпочинаються, де всі ми — жадані й бажані гості. Єднаються небо і земля, дзвонять дзвіночки, дитячі голоси виспівують миколаївські вірші і ти мимохіть із ними повторюєш: “Святий отче Миколай, мою хату не минай, подаруй здоров’я всій родині й щастя-долю Україні”, відчуваючи, як особливий передріздвяний настрій входить у твоє серце і душа вщерть повна тією особливою радістю буття, яка не марніє, не старіється з літами, а дозріває як сонячний плід любові… Уже багато років день Святого Миколая і всі наступні різдвяні дні для мене проходять у супроводі пісень, колядок, щедрівок, забав і ворожінь дитячого фольклорного гурту “Дай Боже”: неймо- Виступає фольклорно-обрядовий гурт “Дай Боже” вірно потужна і чиста енергетика дайбожичів, їхні вишукані костюми (діти вбрані у вишиванки своїх прадідів), добірний репертуар, чудові голоси і — чи не найголовніше — істинність виконання. Щоразу неповторне дійство, яке, здається, і самими дітьми розігрується вперше. Гра — не як відтворення, а як сотворіння, першодія — живуть у цьому дитячому колективі, в цій великій багатодітній родині, бо, спостерігаючи за дітьми (від трьох до вісімнадцяти), ви відчуватимете, що дайбожичі — єдинокровні брати і сестри. Є й справді серед них такі, але більшість з учнів київських шкіл познайомилися і зріднилися саме в цьому фольк-гурті. А ось тут — про головне. Гурт “Дай Боже” — від заснування до сьогодні це проект відомої мистецької родини Ольги й Тараса Мельників. Цей дитячий колектив чи не ровесник фестивалю “Червона рута”, ідея якого також народилася в сімействі Мельників, а що з того вийшло, ви самі знаєте: цьогорічний фестиваль був дванадцятим і має добрий резонанс не лише в Україні, ай за кордоном. Дайбожичі також мандрували світами, мають міжнародні дипломи та інші відзнаки, але, як мені здається, найприродніший вигляд мають на українській сцені: їхні ровесники, люди молоді і старші раптом починають вібрувати і втрапляють в унісон їхньому настрою, голосам і, найголовніше, — суті того, що відбувається на сцені. Це якась генетична суголосність, що будить у людині радість і відчуття глибинності, неперебутності рідного світу. “…Ой хто, хто Миколая любить, Ой хто, хто Миколаю служить…” – коли я чую цю пісню, то одразу бачу прекрасні обличчя Ольги й Тараса Мельників, їхній дітей Ярослави і Соломії, їхніх вихованців-артистів, які ніколи не бувають колишніми дайбожичами. Тому що справжність тримає людей разом, як любов, віра, культура. Тому що автентика — це високе мистецтво. Трагічний випадок вирвав Ярославу Мельник із життя, з молодості, з пісні, але щоразу, коли на сцену виходить гурт “Дай Боже”, вона оживає в уяві всіх, хто її знав і любив, і наші серця схиляються перед Вами, пані Олю, і перед Вами, пане Тарасе, — свою неодквітлу любов Ви зуміли втілити в пісні дайбожичів, у дітях, які ніколи не бувають для Вас чужими… Служити Миколаю — це служити людям, бажати їм щастя, добра, радувати їх маленькими й великими радощами, іноді переступаючи через власні негаразди, турботи, біль. Можливо, саме тому вони такі казково-довгі, оті три празники, що йдуть в гості до кожного з нас, — щоби ми відчули себе дітьми. Родиною. Людьми, які живуть на землі, пам’ятаючи про небо. Дай Боже! Любов ГОЛОТА Навряд чи можна назвати теперішній час добре облаштованим для свят: надто багато подій, ситуацій, тенденцій в Україні, про які Ви, дорогі читачі, добре поінформовані, роблять сьогоднішні дні напруженими і тривожними. Але людина не може жити без світла в душі і радості в серці. Національний календар дарує нам можливість побути собою у колі родини, перейнятися щасливими настроями від автентичної пісні і народного звичаю. ГЛИБОКА БОРОЗНА ЄВГЕНА ЧИКАЛЕНКА ПОЕТИЧНА АНТОЛОГІЯ “СТРІЛА” МАЙСТЕР ВАСИЛЬ ЗАБАШТА ВІРШІ І ПІСНІ ЗОЇ КУЧЕРЯВОЇ

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин