Очевидець і літописець · “Я вдячний усім моїм наставникам у царині мистецтва, де чільне місце займає Василь Іванович Забашта”. · с. 11сторінка оригіналу ↗
Унікальна виставка сивого Майстра
Слово Просвіти, №51 за 2011 рік
того, з ким тобі пощастило зустрітися. Доля подарувала зустріч з Василем Івановичем після тяжкого випробування, після якого стежка людського життя рідко піднімається вгору, частіше вона стрімко зривається у прірву… Я став лише маленькою краплиною у безкрайньому морі людських доль, таврованих комуно-фашистською системою, що байдуже перемолола мільйони людських життів по всій Україні. Не переповідатиму, чому ця біда прийшла в моє життя, можливо, занадто вірив людям та був щирим. Тож восени 1979 року після “опрєдєлєнія о снятії с учьота спєцкомєндатури” я приїхав у Київ, не маючи ні кола ні двора, ні сім’ї, жодного потрібного зна-
Валерій Франчук (біля мікрофона) на відкритті виставки Василя Забашти (справа)
Уперше зустрівся з Василем Івановичем у студії і повірив йому одразу та беззастережно. Наступного разу я вже ніс свій доробок і дуже хвилювався. То були пейзажі рідної Хмельниччини, виконані вугіллям, пастеллю, та портрети людей, з якими мене зводила доля. Василь Іванович дозволив розкласти малюнки у великому залі. Він уважно проглянув мої роботи і запросив студійців, які займалися в іншій кімнаті, оглянути їх. Я дуже хвилювався. Врешті чую голос Василя Івановича: “Бачите, скільки натворив цей хмельниччанин? Ось так потрібно працювати, щоб досягнути успіху”. Він тепло, по-батьківському мене обняв і запросив до студії на заняття.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
