Постать · “Сповнене страждань, поневірянь, боротьби, поразок і перемог, навіть тріумфу, коротке, але яскраве подвижницьке життя”. · с. 4сторінка оригіналу ↗
Найкраща данина його пам’яті
Слово Просвіти, №51 за 2012 рік
Лесь ТАНЮК, відомий політик, депутат Верховної Ради України 1—5 скликань є одним із небагатьох сподвижників і друзів В’ячеслава Чорновола, який не зрадив його до останнього. Наша розмова з ним про непросту долю Героя України В. М. Чорновола.
прийде йому на зміну. Прийде час, підготуємо свої кадри, тоді знімемо його”. Він цю реформу робив полюдськи, йдучи від того, якою була людина: чи вона зрозуміла, чи не зрозуміла тих вимог, що ставилися перед нею. Нам у першому парламенті було набагато легше розмовляти з тими ж старими комуністами, ніж потім. Бо вони були не стільки марксистами, не стільки ідеологами, скільки господарниками: директори, секретарі обкомів, ЦК… Вони знали, як формується бюджет, що таке пенсія, що таке асфальт покласти, що таке школу відкрити. Життя потребувало конкретної роботи. І у Верховній Раді ця івашківська хвиля справді працювала. Згодом на зміну їм прийшли ті, хто, як казав Чорновіл, “їм шнурки зав’язували”: симоненки, піонервожаті, міськкомівські сторожі… Себто третій ряд, які ніколи не мали відповідальності за цілісну структуру. Ось цих, казав Чорновіл, нізащо не можна допускати до влади, бо це не та куховарка, яка хоче керувати державою, а такий собі дрібнокомуністичний вандал із слабким розумом, із обмеженим світоглядом. Саме з цього ешелону виходили олігархи, саме вони знайшли спільну мову з Партією регіонів. Зними у Чорновола було дуже конфліктне життя, його боялися, ненавиділи і всіляко йому шкодили. — Чорновіл мав величезний досвід політичної боротьби, він — прекрасний стратег, добрий тактик, як же могло так статися, що він допустив розкол єдиного демократичного фронту? Що він не врахував? — Думаю, що і залізо старіє. Він не врахував меркантильний інтерес людей. Один із наших сподвижників-рухівців, симпатичний політик, патріот, якось вигукнув спересердя: “Мені ж уже треба щось мати, бо мені ж не 40 років, і не 50, а в мене діти!..”. “Я мушу мати” у Чорновола не було. Старенька машина, жигулі, яку Атені подарував для потреб Союзу українок. І навіть квартири в Києві не мав, службову після його смерті здали. У решти “професійних патріотів” були не лише квартири, а й власний бізнес. На жаль, вони до слушного часу використовували Чорновола. І коли він відмовлявся переступати межі за-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
