Постать · “Сьогоднішній владі пам’ять про таких людей не потрібна”. · с. 5сторінка оригіналу ↗
Попри байдужість влади, його пам’ятають
Слово Просвіти, №51 за 2012 рік
Про те, що не зроблено і що зроблено для увічнення пам’яті В’ячеслава Максимовича Чорновола з ініціативи небайдужих людей, розповідає сестра лідера Народного руху Валентина Чорновіл.
— Як виконується постанова Верховної Ради? — Щоб виконати постанову законодавчого органу, треба рішення Кабміну, який би виділив кошти на заплановані заходи. План заходів затверджений розпорядженням Кабміну аж через вісім місяців після постанови. Але чи читали працівники Міністерства те, що підписували? У цьому документі сказано, що всі ці заходи не потребують фінансового забезпечення. Звісно, не потребують, бо ніхто їх, напевно, й виконувати не збирається — за кілька тижнів (до кінця 2012 року) це виконати неможливо. Кабмін 5 грудня запланував провести літературні вечори, вечори-портрети, читання, засідання за круглим столом, науковопрактичні конференції, семінари, конкурси творчих, наукових робіт, книжкові виставки, виставки документів та фотоматеріалів, присвячені В’ячеславу Чорноволу. Можливо, хтось десь щось і проведе у вузькому колі. А науково-практичної конференції у Києві “Роль В’ячеслава Чорновола у відновленні незалежності України та встановленні Української держави” не буде, адже такі заходи готуються кілька місяців, а не три тижні. Дивує пункт плану — “Забезпечити вирішення питання щодо фінансування робіт з проведення ремонту та реставрації Музею шістдесятництва”, адже музей давно відкрито. Працівники Міністерства про це не знають? Не має сенсу пункт “Провести екскурсії та день відкритих дверей у меморіальному музеї-садибі В’ячеслава Чорновола у селі Вільхівець”. Екскурсії там проводять постійно, безкоштовно, отже, двері відчинені завжди. А що означає “Надати допомогу Черкаській облдержадміністрації в добудові меморіального музею-садиби Чорновола в селі Вільхівець Звенигородського району Черкаської області?” Ідеться про добудову приміщення, у якому можна розгорнути експозицію. Нині збережена меморіальна батьківська кімната, де жив Чорновіл, а експозиція з матеріалами про його діяльність — у вузенькій тісній веранді, де групову екскурсію провести неможливо. Попри те відвідувачів багато, приїжджають екскурсійні автобуси, за рік тут буває понад 6 тисяч осіб. До кінця 2012 року закінчити прибудову, яку ще навіть не починали? Доля цього музею мене дуже турбує. Восени минулого року на одній з презентацій Сергій Одарич, Черкаський міський голова, обіцяв, що разом із головою облдержадміністрації допоможуть добудувати приміщення, де можна буде влаштувати експозицію, а працівники музею зможуть займатися науковою роботою. Нині там зовсім кепські справи: вночі немає освітлення; поруч проходить газова труба, а опалення не підведено; опалюють електрикою, а це дуже дорого, через те на всьому економлять. Мерзнуть працівники музею, мокнуть експонати. То хай би хоч грубки відремонтували і дровами опалювали! Скільки може проіснувати музей у таких умовах? У плані заходів є встановлення пам’ятної дошки на будинку, де був Рух. Це один із небагатьох пунктів, який можливо виконати. У проекті було заплановано урочистий захід у Києві в Будинку вчителя з посадовими особами. Його відмінили. Я планувала провести вечір на тему літературознавчої діяльності Чорновола,
Київ, 1990 р.
таких вечорів ще не проводили. Але відмінила свій задум, щоб сконцентруватися на офіційному. Тепер ніякого вечора не буде. Складається враження, що державі насправді байдуже і до Чорновола, і до культури взагалі. — Чи з’явилася нова література про Чорновола? — Вийшло кілька книжок Василя Деревінського. Це науковець, доктор історичних наук, викладач Університету архітектури і будівництва — чи не єдиний серйозний дослідник, який займається життям і творчістю В’ячеслава Чорновола, досліджує архіви, намагається скласти об’єктивну думку без усіляких нашарувань власних спогадів, у яких оповідачі часто згадують переважно про себе. Він підготував нове солідне видання сторінок на 900. Але ніхто видання не фінансує, треба шукати кошти. До речі, у постанові Кабміну є пункт: сприяти виданню праць В’ячеслава Чорновола (відповідальні Держкомтелерадіо, Національна академія наук України). Що значить сприяти? Не забороняти чи що? Моєму обуренню немає меж. Адже навіть готові книжки про Чорновола ніхто не фінансує, на кожен том десятитомника, який я упорядкувала (нещодавно видрукувано 8-й том, готуємо презентацію), видавництво “Смолоскип” постійно шукає спонсорські кошти. Щойно “Смолоскип” видав спо-
В’ячеслав Чорновіл з Атеною Пашко в Одесі. 1991 р.
гади Миколи Плахотнюка, близького друга Чорновола, там є спогади і про В’ячеслава Максимовича, і про інших шістдесятників, і про історію створення Музею шістдесятництва. У планах цього ж видавництва короткий біографічний нарис “В’ячеслав Чорновіл”, який я готую на замовлення відвідувачів музею у Вільховці. Подекуди виходять інші книжки, але не завжди вартісні. Наприклад, коли ми з Деревінським ознайомилися з виданням, що побачило світ у Миколаєві, то побачили, що це плагіат. Його автор — аспірантка. Цілі абзаци переписані з Деревінського, з анотацій до попередніх видань. — А хоч щось із запланованого зроблено? — Ще до цієї постанови державна телестудія “Культура” зняла фільм про шістдесятництво, зокрема й про Чорновола; зробили і вже продемонстрували фільм про музей-садибу; запланували передачу напередодні дня народження В’ячеслава Максимовича. На УТ-1 теж роблять фільм. Інші телестудії не зверталися, про їхні плани не знаю. У Черкаському краєзнавчому музеї ще на початку року з власної ініціативи запланували і підготували науково-практичну конференцію, потім вона також увійшла в розпорядження Кабміну. У Черкасах проводять вечір Чорновола, до мене звертався з цього приводу режисер Сергій Проскурня. — Хто ще береже пам’ять про
В’ячеслава Максимовича? — Мені повідомили, що Єрківській школі Катеринопільського району на Черкащині, де народився В’ячеслав, буде присвоєно його ім’я. Це приємно. У школі є куточок Чорновола, планують влаштувати кімнату-музей. У Вільхівецькій школі відкриття музею-кімнати заплановане на 21 грудня. Нещодавно в Гусаківській школі, де В’ячеслав також учився, провели Чорноволівські читання за його листами, на місцевому матеріалі. Вчителі підготували дуже вдалу композицію, на якій виступав Вадим Мицик. У Бучачі Тернопільської області збираються відкрити музей патріотичного руху, там будуть матеріали і про Чорновола. Приємна звістка надійшла з Шешор Косівського району Івано-Франківської області — вони просять надати дозвіл на присвоєння імені Чорновола місцевій школі. Мешканці села пам’ятають: коли в Шешорах відкривали пам’ятник Шевченкові, там відбувся фактично перший протестний мітинг за участю Чорновола. Про цю подію нагадує пам’ятний знак. У Херсонській області, де був активний рухівський осередок, планують провести низку заходів, пов’язаних з іменем Чорновола. Попри байдужість офіційної влади, пам’ять про Чорновола живе.
Спілкувалася Надія КИР’ЯН Фото з архіву Валентини ЧОРНОВІЛ
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
