Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Без мови немає нації! · с. 1сторінка оригіналу ↗

Під куполом ставки дуже високі

Слово Просвіти, №51 за 2012 рік

Небувалі грудневі сніги й випробувальні для азарівської господарки морози, кілометрові корки на західних автошляхах і вмерзлі в східні степи єврохюндаї імені Колеснікова пригасили увагу суспільства до депутатських ристалищ у Верховній Раді VII скликання, що не без претензій на вічність розпочала свою роботу під гучним брендом 12.12.12. Очевидно, що кожен зі “старих” депутатів, незалежно від стажу, партійного й фракційного поділу, щонайменше зацікавлений у тому, аби його власний політичний портрет малювали на тлі попередньої Ради, — надто суперечливою чи й компрометуючою була її історія й діяльність. І все ж варто зупинитися й оглянутися. Парламент VI скликання був обраний на позачергових виборах: улітку 2007 року V Рада була розпущена Указом Президента В. Ющенка. Причина — дворічна політична криза. Врешті, “Наша Україна” і БЮТ не набрали парламентської більшості, бо виборам передувала піврічна війна їхніх лідерів — Ющенка й Тимошенко. Націонал-демократи вибори 2007-го виграли з мізерною перевагою в 3 мандати. Утворена коаліція НУНС і БЮТ, по суті, так і не запрацювала, бо війна президента і прем’єра тривала. Результат — перемога регіоналів на чолі з В. Януковичем на президентських виборах у січні 2010 року й прихід їхнього режиму до влади. І в Раді — теж. Ось основні віхи діяльності новоспочилої Верховної Ради: скасовано зміни до Конституції, ухвалені в грудні 2004 року. Депутатам дозволено змінювати фракції, які привели їх у парламент, голосувати чужими картками. Верховна Рада з вищого і єдиного органу законодавчої влади держави перетворилася на придаток до Адміністрації Президента і навіть Уряду. Це було названо “консолідацією” — і ось плоди діяльності: ратифікація Харківських угод про продовження перебування на території України, в Криму Чорноморського флоту Росії ще на 25 років. Податковий кодекс, який завдав удару підприємництву, малому й середньому бізнесу. Майже скасовано пільги багатьом категоріям населення, зокрема чорнобильцям. Пенсійна реформа, головним пунктом якої стало підвищення пенсійного віку на 5 років для жінок. Ухвалення мовного закону, розробленого регіоналами Колесніченком і Ківаловим, який є відкритим наступом на державну українську мову… Опозиційна еліта, яка збереглася у складі VII скликання, кількісно майже дорівнює партійному ядру регіонів. Обличчя і діяння тих й інших народові відомі, тож уся увага нині прикута до фракції партії “Свобода”, на неї покладаються й надії не лише українського заходу, а й сходу та центру. Свободівці діяли в очікуваному ключі: билися, блокували трибуну та президію, виламали двері, спиляли частину паркану, який не вдалося зруйнувати афганцям та А. Парубію, вимагали, щоб усі депутати голосували тільки особисто. Регіонали зрозуміли, що їм протистоїть міцна когорта, але їхня кількісна перевага — 210 депутатів плюс комуністи та частина позафракційних, дозволила легко підсадити на посаду голови Верховної Ради колишнього мера Донецька і міністра, 66-річного Володимира Рибака (“за” 250 голосів). Першим заступником спікера обраний комуніст Ігор Калетник, заступником — депутат від “Свободи” Руслан Кошулинський. 13 грудня Рада віддала 252 голоси за призначення главою Уряду 65-річного Миколу Азарова, кандидатуру якого подав президент Янукович. Опозиційні фракції не голосували. 18 грудня, як було обіцяно, імена голів парламентських комітетів не назвали — не дійшли згоди. Попрацювавши не більше як півтори години, нардепи вирішили зібратися 25 грудня — після візиту Святого Миколая на українську землю та обіцяного давніми інками кінця світу, якого деякі легковіри очікують 21 грудня. Найвірогідніше — в очікуванні результатів візиту В. Януковича до Москви, який було враз скасовано. Найцікавішим з цього приводу був виступ Олега Тягнибока: “Нас усіх надзвичайно турбує сьогоднішня поїздка Президента України Віктора Януковича до Москви, адже українське суспільство зовсім не володіє ситуацією, які наміри у нашого Президента. Чи хочуть щось підписувати, якісь нормативні акти, чи хочуть про щось домовлятися. Найгірше, що українське суспільство впродовж останніх багатьох років просто позбавлене такої можливості — володіти інформацією про міжнародні договори і суть тих міжнародних договорів. Нам розказують про якийсь певний економічний зиск від Митного союзу, але ми всі прекрасно розуміємо, що цей економічний зиск є надзвичайно сумнівним. Російська Федерація, окрім якихось економічних преференцій і намагань позитивно вирішити свої особисті проблеми, має ще й дуже серйозні і великі політичні амбіції. Адже впродовж останнього часу ми бачимо, як вони тут намагаються через Російську Православну Церкву “строїть Русскій мір”. Ми бачимо, як вони совітизують українську освіту. Ми бачимо, як відбувається окупація національного інформаційного простору. Ми бачимо, як російський бізнес за ласий шматочок має стратегічні підприємства української держави, той же таки “Турбоатом”, ту ж таки українську газотранспортну систему, Одеський припортовий завод чи “Українську залізницю”. Зрештою, українська земля так само потрапляє в сфери впливу російського бізнесу. І все це може бути втратою стратегічних підприємств і землі Закінчення на стор. 2 НАЦІОНАЛЬНА ПРЕМІЯ 12–13 ЧАС ПЕРЕДПЛАТИ МИНАЄ!

с. 2 · сторінка оригіналу ↗

виконано безумовно, швидко і однозначно, а те, чого добивається інший партнер, це має бути безумовне виконання всіх вимог Російської Федерації. Через те ми усвідомлюємо, що цей псевдоекономічний союз, який мав би “принести рай для України”, це просто мильна буль- Фото Олександра Литвиненка башка, яка формується для того, аби Російська імперія знову відроджувалася. Цей шлях — у новий-старий Радянський Союз. Ми протестуємо проти цього, усвідомлюючи, що приєднання до Митного союзу раз і назавжди унеможливить повноцінну інтеграцію України до Європи, до європейських структур. Шановні колеги депутати, я би хотів вам усім нагадати, що в нас існує у державі Закон “Про засади внутрішньої та зовнішньої політики України”, і однією з засад зовнішньої політики, згідно з цим Законом, є, цитую: “Забезпечення інтеграції України в європейський політичний, економічний, правовий простір з метою набуття членства в Європейському Союзі”. Це є Закон України, через те порушувати цей закон, які багато інших, неприпустимо”. …Поруч із будівлею під скляним куполом, яку українські гумористи називають по-різному, хтось із киян зліпив кумедного сніговика — чи то делегуючи його до парламенту, чи то натякаючи народним депутатам, що все тимчасове тане й розточується під весняним сонцем. Утім, сподіваємося, що дії законотворців Верховної Ради VII скликання увиразняться значно раніше, незалежно від сезону. Адже, як зауважив один із представників нинішнього парламенту, ставки дуже високі. Вл. кор. дати, а пояснити недовірою людей до влади, правоохоронних органів. Адже люди бачать, що влада не здатна впоратися з самозваним “монастирем”. Але є й інші версії. Одна з них — трапилося елементарне загорання через безгосподарність. Повертаємо читачів до торішньої публікації в нашій газеті “Орди Батия знову штурмують Десятинну” (“СП”, ч. 22, 2011). У ній голова комісії Київради з питань культури і туризму, нині депутат парламенту Олександр Бригинець чітко вказав на незаконність побудови тієї “каплички”. Потім у своїх коментарях Бригинець говорив і про порушення в цій будові елементарних норм пожежної безпеки, що може призвести до пожежі. А її можуть використати з провокативною метою. Про це зараз пише і представник Громадської ініціативи “Збережи старий Київ” Ігор Луценко: “Раніше відповідні держоргани надавали представникам “каплички” припис про усунення порушень протипожежної безпеки, який було “виконано” у дуже своєрідний спосіб — споруду просто відремонтували, оздобивши дах і стіни”. Отже, що трапилося, окрім версії “підпалу”? Недбальство, що призвело до загорання електрообладнання? Свідома провокація з “підпалом”? Відповісти на ці питання мають правоохоронні органи. дружиною Ярославою, підпільницею і багатолітньою політув’язненою. До останнього часу Василь Левкович займав активну позицію у відновленні історичної правди про Українську повстанську армію, тісно співпрацюючи з Центром досліджень визвольного руху. Вічна пам’ять славної пам’яті полковнику Василю Левковичу! Слава Україні — Героям слава!

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин