Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Незабутні · “Геніальний драматург чекає на нове відкриття і прочитання”. · с. 11сторінка оригіналу ↗

Непроминущий Микола Куліш До 120-річчя з дня народження видатного драматур% га, генія українського Розстріляного відродження

Слово Просвіти, №51 за 2012 рік

Петро АНТОНЕНКО Ювілей в Інституті екранних мистецтв Київського національного університету театру, кіно і телебачення відзначили постановкою відомої п’єси Миколи Куліша “Мина Мазайло”. Директор інституту, відомий кінорежисер, заслужений діяч мистецтв України Василь Вітер як художній керівник випускного 4 курсу режисерів телебачення, запропонував своїм студентам зіграти цю комедію. Постановку здійснив заслужений артист України Віталій Савчук (учень видатної актриси Валентини Чистякової, дружини Леся Курбаса), у недавньому минулому — відомий театральний актор, нині викладає акторську майстерність в Інституті. Його режисерська робота виявилася блискучою. Та й справа ця для нього не нова: рік тому Савчук поставив в Інституті з попереднім випускним курсом ще одну п’єсу Куліша — комедію “Отак загинув Гуска”. Знаково, що ці чотири грудневі вечори поспіль “Мину Мазайла” грали у столичному центрі Леся Курбаса. Драматург Куліш актуальний завжди. Адже в людських характе- Фінальна сцена вистави тави Куліша рідко радують глядача. Про це також — у коротких інтерв’ю нашій газеті. Василь ВІТЕР, заслужений діяч мистецтв України: — Чому режисерам важливо бути й акторами? — Режисура взагалі готується через акторську майстерність. Режисери повинні вміти працювати з виконавцями, розуміти їхній внутрішній світ. Протягом чотирьох років наші студенти-режисери вивчають різні етапи майстерності актора. Ставимо уривки тих чи інших вистав, повноцінні вистави. Нещодавно ми з моїми студентами їздили з акторськими програмами в Італію, давали майстер-класи, брали участь у Міжнародному фестивалі в Монте- Качіні, де отримали високу оцінку. — Чому Куліш так мало йде в театрах? — Вважаю, потенціал Куліша ще не відкрито, по-справжньому драматурга ще не зрозуміли. На мій погляд, це драматург світового масштабу, рівня Чехова, Шекспіра. Куліш глибокий, а сьогодні час водевілів. Лесь ТАНЮК, заслужений діяч мистецтв України, багатолітній голова Національної спілки театральних діячів: — Ваші враження від цієї вистави? — Гарна вистава, цікава гра акторів, режисура, шанобливе ставлення до тексту п’єси. — Ваша режисерська, літературна діяльність міцно пов’язана з іменем Куліша. — Гордий тим, що відновив для нашого мистецтва один із шедеврів драматурга — практично втрачену драму “Маклена Грасса”. На початку 60-х як режисер поставив цю п’єсу, відновивши її текст за рукописами, що збереглися у виконавців головних ролей — Крушельницького, Ужвій, інших корифеїв сцени. Свого часу я підготував і видав двотомне зібрання творів Куліша, найповніше і сьогодні. А з постановкою Куліша було всяке. Навесні 1988 року я поставив “Мину Мазайла” на сцені Київського молодого театру. Прем’єра мала відбутися у Львові. Там уже продали квитки на кілька перших вистав. Однак в останній момент міністр культури України заборонив нашому театру ці гастролі. — Дивно, адже понад 30 років тому Куліша реабілітували, це було наприкінці 80-х, тривала горбачовська перебудова. — Яку дуже легко могли й згорнути. Саме в той момент у газеті “Правда” з’явився сумновідомий лист такої собі Ніни Андрєєвої “Не могу поступиться принципами”, який дехто хутко сприйняв як кінець перебудови. — Як відкат до застою і мало не сталінізму? — А в Україні на це реагували швидко. Почалися масові звільнення з роботи, насамперед у середовищі інтелігенції. Під цей “відкат” потрапила й наша вистава. Першими драматурга посправжньому оцінили українці Арсеній Бортник (Мина Мазайло), Дмитро Забарило (Баронова)Казино) діаспори, які ще в 40-ві роки ХХ ст. ставили його п’єси за кордоном. А до цього драматурга примітивно трактували лише як автора п’єси “97” про куркулів і комнезамівців. В останні десятиліття Куліш-таки повернувся на нашу сцену. Гарні вистави зробив у Львові та Тернополі Федір Стригун, зокрема поставив знаменитого “Народного Малахія”, де зіграв головну роль. Були цікаві вистави й в інших областях. На жаль, нині Куліш знову дуже мало ставиться, на столичній сцені також. Геніальний драматург чекає на нове відкриття і прочитання. твори українських композиторів. Під час концерту в художньому відділі Ніжинського краєзнавчого музею імені Івана Спаського їх за виставленими афішами, програмками співачки й журнальними публікаціями 20-х років минулого століття відтворили лауреати всеукраїнських і міжнародних конкурсів Любов Пархоменко, Сергій Гладарьов, Ярослав Йотка, Марія Рабінчук, Сергій Охонько, Богдан Тонкошкурий, В’ячеслав Петрик, Яна Яміна, Світлана Сікорська. Марію Шекун-Коломийченко, як і її чоловіка Федора Коломийченка, спіткала доля багатьох українських інтелігентів. Їх безпідставно репресували і розстріляли 1938 року. Про їхній тернистий життєвий і творчий шлях розповідала ведуча концерту — автор цих рядків.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин