Національна премія · “Праця професора Богдана Тимківа належить до ґрунтовних наукових досліджень у церковно) духовній площині”. · с. 13сторінка оригіналу ↗
Мистецтво в дереві від часів скіфсько%сарматських…
Слово Просвіти, №51 за 2012 рік
13 грудня у Національному музеї Тараса Шевченка відбулася презентація унікальної книги “Мистецтво України та діаспори: дереворізьба сакральна й ужиткова”, яка стала справжньою подією в культурно%мистецькому житті України. Її автор — професор, доктор філософії, заслужений діяч мистецтв України Богдан Михайлович Тимків. Він живе й пра% цює в Івано%Франківську, завідує кафедрою декоративно%прикладного мистецтва Інсти% туту мистецтв Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника. У пре% зентації, крім численних представників преси, узяли участь відомі мистецтвознавці, ху% дожники, музейні працівники, громадські діячі, зокрема голова Українського фонду куль% тури Борис Олійник і голова ВУТ “Просвіта” Павло Мовчан.
Микола ЦИМБАЛЮК
Представлена робота Богдана Тимківа — результат його невтомної і копіткої праці останніх десяти місяців, хоча матеріали до неї збирав, систематизував і досліджував упродовж десятиліть. Ця велика за обсягом і щедро проілюстрована книжка, як засвідчив сам автор, “не є ні плановою роботою, ні дисертацією, — це просто така домашня робота для душі, і я навіть не думав, що зможу її найближчим часом видати”. Професор Богдан Тимків готував собі такий подарунок до ювілею — свого 50-річчя, як підсумок свого науково-мистецького життя, а так сталося, що “Мистецтво України та діаспори: дереворізьба сакральна та ужиткова” стало тепер надбанням українського мистецтва і науки. Зібраний під ошатно оформленою палітуркою книжки, матеріал має справді безцінне значення для національної культури. Адже за період незалежності в Україні згоріло більше дерев’яних церков XVII—XIX ст., аніж за роки совєтської влади. Багато хто вважає (є й конкретні свідчення), що до цих безприкладних актів вандалізму причетні не лише ненависники всього українського, а й священики. Моральна ницість нового українського бізнесу перейшла й на служителів церкви. Під час конфесійних розборок за доходне місце під сонцем, чи то пак — храмовим хрестом гинуть у полум’ї ненависті й заздрості унікальні споруди сакрального дерев’яного зодчества. А Тимків закарбував, зафіксував раритети: іконостаси, царські врата, ікони, речі ужиткового і сакрального мистецтва. Тепер вони зберігатимуться на віки, бо залишаються у книжці. Передана у найбільші наукові бібліотеки України і світу, університети, придбана всіма, хто так чи інакше цікавиться національною культурою, вона гідно представлятиме її величезний пласт — художньо-мистецьке дереворізьблення і стане доступною для наступних поколінь. Створити таку книжку могла тільки людина, глибоко посвячена в історію і практику різьби по дереву, яка знає це ремесло ізсередини. Богдан Тимків саме така людина. Він із відзнакою закінчив Яворівське училище, працював різьбярем, неодноразово брав участь у всеукраїнських і міжнародних виставках, навчався на архітектурному факультеті Львівської політехніки, де отримав кваліфікацію архітектора. Нині є викладачем у виші, доктором наук. Ніхто до Тимківа так фахово не описав твори дереворізьблення, не зробив детального аналізу цього мистецтва. Звичайно, бібліографія у цій царині нараховує не один десяток одиниць, але щойно видана увібрала в себе надзвичайно багато різного, досі не взятого до використання матеріалу. Досвід і традиції цього давнього національного ремесла і мистецтва простежуються від скіфсько-сарматських, києворуських часів до сьогодення, а географічно — від усіх регіонів України до українських діаспор у багатьох країнах світу, де зберегли, шанують і розвивають давнє мистецтво. Автор аналізує іконостаси, предмети літургійно-обрядового характеру: кіоти, престоли, підсвічники, хрести, інші речі декоративно-ужиткового мистецтва, зроблені з дерева і з дереворізьбою, що мають неабияку мистецьку й ужиткову цінність. Книга насичена великим фактологічним матеріалом. Богдан Тимків, наприклад, мав можливість працювати в численних музеях України, зокрема в музеї Шептицького, де сфотографував законсервовані іконостаси XVI ст. Є в ній іконостас періоду козацького бароко XVII ст. з Полтавщини, з Великих Сорочинців. У книжці показано й речі з кераміки та бронзи, що збереглися в багатьох музейних фондах. Наприклад, керамічні плитки ХІІ ст. зі стародавнього Галича. Виявляється, що кліше, матрицю для таких виробів робили з дерева, вирізаючи на дошках узори, а потім відливалися в кераміці чи металі. Наводяться й аналізуються в роботі також геніальні зразки дерев’яної скульптури Іоанна Пінзеля, твори якого нині представлені Україною в Луврі, а також його учнів. Не обійшов дослідник своєю увагою й інтер’єри помешкань. Наводяться зразки їх облаштування на Тернопільщині, Галичині, Лемківщині, Волині, Центральній і Східній Україні. Надзвичайно цікавою у цьому розумінні є оселя Олени Кульчицької. Поєднання розпису, дереворізьби в одному стилі створює неповторне вирішення внутрішнього простору. Відомі мистецтвознавці-рецензенти Олександр Федорук, Дмитро Степовик і Олександр Береговський дали найвищу оцінку роботі івано-франківського майстра і науковця.
справді ціннісних духовних орієнтирів, сприяють поверненню народу до високодуховних цінностей сакральної культури. А в плані навчальному можлива подача самостійного вирішення аналогічних церковних витворів чи цілих ансамблів, якщо вони будуть реалізовані не в матеріалі дерево, то в проектній частині. Це можуть бути курсові, кваліфікаційні чи дипломні роботи, виконані і окремим студентом, і групою студентів з конкретним визначенням роботи: хто, що і як виконав. А найголовніше — як ці твори взаємодіють між собою й утворюють цілісний сакральний комплекс. Наочним прикладом служить ілюстративний матеріал, багатство якого розширює уяву і творчі горизонти і студентів, і митців задля індивідуального вирішення вжиткових, декоративних творів та монументально-архітектурних проектів храмів, соборів, каплиць, для яких цей матеріал особливо вартісний, повчальний щодо творчої імпровізованої переробки та використання. Це повинно відбуватися з урахуванням історико-традиційних канонів, сучасних релігійно-духовних і мистецьких вимог та запитів і священнослужителів, і громад. Загалом праця професора Богдана Тимківа належить до ґрунтовних наукових досліджень у церковно-духовній площині, збагачує історію розвитку декоративно-ужиткового мистецтва навіть у міжнародному плані, є внеском у мистецтвознавчу науку. Матеріалами з користю для себе користуватимуться студенти, вчені, дослідники, історики, етнографи, краєзнавці, мистецтвознавці і насамперед митці. Незамінною вона буде і для шанувальників та колекціонерів української сакральної культури та пам’яток давнини.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
