Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Події, факти, коментарі · “Приєднання до Митного союзу раз і назавжди унеможливить повноцінну інтеграцію України до Європи”. · с. 2сторінка оригіналу ↗

Про один етнонім в українській мові

Слово Просвіти, №51 за 2012 рік

Олександр ПОНОМАРІВ, доктор філологічних наук, професор У матеріялі “За рогом — праворуч” політолог Є. Стратієвський радить Олегові Тягнибоку та його партії “ставати цивілізованішими й не ображати цілі етнічні групи недопустимими висловлюваннями” (День, 7—8 грудня, 2012, с. 5). Не беруся захищати всіх висловлювань окремих представників “Свободи”, проте нагадаю, що за це об’єднання проголосували не тільки галичани, а й багато мешканців инших областей, зокрема Київщини та Києва, сподіваючись, що з приходом “Свободи” у Верховній Раді нового скликання не так нахабно поводитимуться колесніченки, ківалови, симоненки, богословські та инші антиукраїнські сили. Детальніше хочу зупинитися на одному з “образливих” та “нецивілізованих” висловлювань, яким, на думку п. Стратієвського, є те, що представники “Свободи” “у ХХІ столітті вважають слово “жид” емоційно не забарвленим і не образливим для євреїв незалежно від того, що з цього приводу думають самі євреї”. По-перше, самоназва якогось етносу та називання його иншими народами не завжди збігаються. На це є історичні, географічні, економічні та инші причини. Наприклад, самоназва населення Угорщини мадяри, а росіяни звуть їх венграми, українці угорцями; мешканець Німеччини за самоназвою Deutsche, а слов’яни звуть його німець, не питаючи згоди. Та й німці не роблять із цього проблеми, бо ж знають, що насправді вони не німі. Слово жид слов’янські мови запозичили в дописемний період з італійської. Іт. Giudeo через латинське посередництво (лат. Ju- daeus) зводиться до гебрайського iehudi “юдей”, що походить від особового імени Iehuda “Юда”; загальне значення цього слова “славлений, хвалений”. У слов’янських мовах давня звукосполука giu- перейшла в жи-. Етнонім цей уживаний у всіх слов’янських мовах і є нейтральним (крім сучасної російської мови). З неслов’янських мов можна навести приклад з угорської — zsido. Нейтральний він і в українській мові, про що свідчить уживання його в творах класиків української літератури та у фольклорі. Ось, скажімо, уривок з української народної пісні зі збірки, записаної М. Максимовичем (К., 1849): “А хто хоче меду пити — ходім до жидівки, а в жидівки чорні брівки, високі підківки”. У 20-х роках минулого століття в Києві діяв Інститут жидівської пролетарської культури, в театрах ішла п’єса “Жидівка-вихристка”. Лайливого відтінку слову жид надали протиукраїнськи налаштовані комуністи й кадебісти в 30-х роках. Чому поляків, чехів, словаків, угорців та представників инших народів ніхто не звинувачує в антисемітизмі за слово жид? Більше того, переїхавши на постійне мешкання до Чехії чи Польщі, самі колишні радянські євреї починають називати себе жидами. То чому ж лише українцям серед численних смертних гріхів безпідставно приписують ще й антисемітизм? Гадаю, що нам уже давно потрібно навчитися самим визначати, яких слів уживати й до кого їх застосовувати.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин