На здобуття Національної премії · “Слово має лікувати, а не завдати невидимого радіоактивного опромінення”. · с. 8сторінка оригіналу ↗
Трикнижжя жанрового розмаїття ((Н Нооттааттккии ннаа ссттооррііннккаахх ррооммааннуу--ппееррф фооррммааннссуу))
Слово Просвіти, №51 за 2017 рік
— Пані Оксано, що для Вас художнє слово, яким воно має бути? — У Рембрандта є картина “Анатомія лікаря Тульпа”, там розтинають тіло, трапляється, що дистильовані естети часто відвертають погляд. Психологічна література — це теж розтин, іноді безжалісний, бо демонструє “вміст” душі, який не завжди буває привабливим… Назагал мистецтво і література зокрема, намагаються розгадати найбільшу таємницю життя — саме життя… Що є людина, звідки ми і куди йдемо, які наші орієнтири, що є добро і зло, — сьогодні, на жаль, розмиті ці межі, насамперед у суспільній свідомості. Основний матеріал для художнього дослідження — це невидима матерія душі! Звісно, психологічна проза не карамелька, не заспокійливе зілля для летаргійного сну, вона спонукає читача до співпраці, до мислення, до самоаналізу, — а це праця, неспокій серця, трапляється, що у рецепціях головного героя читач іноді впізнає себе або порівнює із собою, і таким чином вчиться мислити, віднаходити відповіді на важливі питання. І мають бути, звісно, естетичні критерії, за їх відсутності або неуваги до естетики слова, до майстерності письма, художня література перестає бути мистецтвом. І все-таки, творчість — це не жонглювання словом, хай навіть майстерне, творчість — це надмір любові, поклик серця, почуття відповідальності — перед Богом, читачем, власною совістю, обов’язково має бути присутній внутрішній цензор. Для мене художнє слово — це рух до світла. Творчість, окрім інших чинників, — це ще і унікальна здатність відчувати чужий біль. Слово має лікувати, а не завдавати невидимого радіоактивного опромінення. — Відкриває збірку “Вітрильник у Бо-
Василь НЕВОЛОВ, професор, заслужений діяч мистецтв України
До написання такого великого за обсягом твору — а це 1200 сторінок — письменницю, без сумніву, спонукали інсинуації навколо імені Великого Кобзаря. Аби поєднати реальні події з особистого життя Генія та його філософсько-світоглядні мотиви, Антонія Цвід вдалася до такої зображувальної форми, як роман-перформанс. І це дозволило їй завдяки вміло використаному синтезу мистецтв розширити жанрові рамки, поєднати в трилогії декламацію, танці, спів, а також філософські рефлексії... У творі “Возлюбленик муз і грацій. Кохані жінки Тараса Шевченка” — сучасне переосмислення автором художньо-естетичного досвіду освоєння Шевченкового світу. Беручи в полон своєї творчої фантазії, Антонія Цвід запрошує читача до діалогу про прекрасне і вічне… Вдаючись до сворідного стилю викладу, для якого характерні такі магічні риси, як прозорість, виразність і граційність, авторка трикнижжя водночас підкреслює мажорність і мінорність, що додає твору невловимого трепету.
Реалізуючи свій творчий задум, Антонія Цвід талановито відтворила всеосяжну палітру життя нашого великого Творця і Пророка. Незважаючи на ризикованість теми, вона сміливо, завдяки жанровому прийому перфомансу зуміла в картинах і етюдах стисло і яскраво явити нам живого, сповненого емоцій поета і бранок його серця. Кожну з улюблених жінок у романах виписала вона з вражаючою достовірністю. Іноді здається, що письменниця сама жила в ту епоху і була свідком подій. Завдяки трилогії читач потрапляє на тогочасні бали, карнавали, літературно-мистецькі салони, сільські вечорниці, переймається їхньою атмосферою. Для повноти образу геніального митця авторка вдалася до висвітлення інтимних тем. І до своєї честі, як віртуозний лірик, вона дуже делікатно пройшлася тонкою гранню, не переступивши межі фривольності. У трикнижжі, яке об’єднує романи “Возлюбленик муз і грацій”, “І темнії ночі... і ласки дівочі” та “Як русалки місяць ловлять”, усі історії кохання Тараса Шевченка мають історичну підоснову і не є вигадками, а їхнє художнє відображення — то вияв образного бачення самої авторки, оскільки твір художній, а форма подання еклектична — перформанс.
Поетичне світобачення Антонії Цвід створює динамічність образу, внутрішня напруга переростає у стрімкий рух. Гармонійна цілісність композиції трикнижжя — то рівновага ритміки руху дрібних деталей оповіді та статика крупніших елементів. В інтерпретації традицій авторка демонструє тонке творче відчуття та артистичний смак. Відтворений уявний світ — яскравий і поетичний, у ньому гармонійно поєднані реалії минулого і сучасного... Щасливі миті кохання Тараса Шевченка і його невдалі сватання письменниця описує в особливій, лише їй притаманній манері: трепетно, з тонким відчуттям трагізму, а іноді й комізму. Особливо їй вдалося виписати сцени зустрічей поета з його музою Амалією Європеус, закоханою у нього “до безтями” княжною Варварою Рєпніною, красунею Ганною Закревською та юною Забаржадою... Трилогія свідчить про ще одну яскраву
У романі-трилогії “Возлюбленик муз і грацій. Кохані жінки Тараса Шевченка”, який цьогоріч побачив світ, знана українська письменниця Антонія Цвід поставила перед собою досить непросте завдання. Авторка твору взялася реконструювати всю палітру життя нашого Пророка — від його з’яви на світ Божий і аж до відходу у Вічність...
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
