3 Події, факти, коментарі “Примирення неможливе без правди…” · с. 3сторінка оригіналу ↗
Блаженніший Святослав: «Я все-таки вірю, що ті добрі, шляхетні риси, які є і в польському, і в українському народі, переможуть!»
Слово Просвіти, №51 за 2017 рік
Справді, у нас уже шостий президент, а Чорновіл залишається один! Він керував Рухом лише шість років. Дехто керував удвічі більше й мав час, щоб довести, хто кращий. Але чи хтось доріс до В’ячеслава Чорновола? Останніми роками я чую з різних “демократичних” вуст, що перший президент Леонід Кравчук хотів запропонувати Верховній Раді кандидатуру В’ячеслава Чорновола на посаду прем’єра 1992 року. Так, Кравчук робив пропозиції. Але на пропозицію стати представником президента у Львівській області В’ячеслав Чорновіл реагував з гумором, адже посів друге місце на президентських виборах — з ідеєю декомунізації України. Було би смішно, казав, стати представником Кравчука, в якого був опонентом на виборах. Конкретною була також пропозиція поїхати першим послом України у будь-яку країну світу, навіть у Париж. Сьогодні я певен, що Кравчук не зробив пропозицію очолити уряд, бо боявся, що В’ячеслав Чорновіл погодиться. Але міт про прем’єрство гуляє політичними кулуарами, як привид ув опері. Міт живить оточення Кравчука, щоби звинуватити В’ячеслава Чорновола заднім числом у боягузтві. Це було би правдою, якби Кравчук оголосив про свій намір після виборів президента, а так це — просто дурні вигадки.
І про вбивство Хтось скаже, що це не доведено. А я спитаю: а що доведено за ці роки? ДТП — ні, випадок — ні, падіння метеориту — ні. Зате, вивчивши справу, стверджую: однозначно це — спланована, добре продумана із залученням фахівців операція з ліквідації В’ячеслава Чорновола. Спланована заздалегідь. Попередні замахи, щонайменше тричі, за моїми підрахунками, не вдалися: змінювався час, маршрут чи обставини. Тодішній міністр внутрішніх справ Кравченко наступного дня заявив, що це звичайна ДТП, але майже за 19 років, які сплинули від дня трагедії, можна було б це довести на фактах. Але не доведено. Причина вбивства — це те, що В’ячеслав Максимович мав великий вплив. Влада на той час уже не була комуністичною. А над президентськими виборами 1999 року висіла загроза об’єднання реваншистів. Симоненко, Мороз і Ткаченко могли домовитися на висування одного кандидата з-поміж себе. Наприклад, я розумів для себе: якщо Леонід Кучма виграє вибори ціною боротьби В’ячеслава
В’ячеслав Чорновіл і Клаус Кінкель
Чорновола з комуно-соціалістами, то В’ячеслав Максимович може претендувати чи не на половину складу Кабміну від національно-демократичних сил. Тож деякі “орли” зрозуміли, що В’ячеслава Чорновола треба ліквідувати, ніж чекати свого кар’єрного кінця. Щодо шансів розкриття... Перша складність у тому, що будь-хто, включно з генпрокурором, хто забажав би досконально розібратися та знайти замовників і організаторів, потрапляв “під роздачу”. Один із учасників тієї “ДТП”, лиш як почав говорити, одразу помер... у сорок років. Навіть достеменно не з’ясовано, хто саме з трьох людей сидів за кермом КамАЗу. Один казав, що спав, бо перед тим випив і нічого не бачив. А чи саме Куделя кермував, чи хто? А що за автівка стояла поперед КамАЗу, коли він чатував на наше авто? Але де міністр транспорту Кирпа, який керував усіма автошляхи країни? Там, де і міністр Кравченко… Цікаво, що всі інші, причетні до так званого розслідування справи загибелі В’ячеслава Чорновола, пішли вгору кар’єрною драбиною. Я почав працювати з В’ячеславом Чорноволом із 1991 року як прес-секретар Народного Руху, практично завжди під час поїздок В’ячеслав Максимович зазвичай сідав попереду. Сісти на його місце я міг, лише коли В’ячеславові Максимовичу треба було поговорити з кимось, і співрозмовники розташовувалися на задньому сидінні. Загалом я доволі добре відчував В’ячеслава Максимовича, який казав, що зі мною комфортно. 25 березня 1999 року перед поїздкою в Кіровоград В’ячеслав Максимович рано-вранці (о четвертій!) заїхав за мною під самий будинок на Сирці. Активістка Молодого Руху Олена Бондаренко напередодні, 6 березня, народила мені сина. Вранці на з’їзді Руху Лесь Танюк оголосив з трибуни: “У прес-секретаря нашого голови вночі народився син і він назвав його (вся зала завмерла)... В’ячеславом!” Усі довго плескали. Я запросив В’ячеслава Максимовича стати хрещеним батьком. Мабуть, через те вранці 25 березня голова Руху заїхав по мене додому. Ще раніше він передав породіллі конверт із грошима на пелюшки для В’ячека. Завжди В’ячеслав Максимович для мене значитиме набагато більше, ніж хрещений батько мого сина... Днями один добродій висловив думку, а чи раптом не залякали мене, щоб я мовчав про обставини вбивства. Ні, ніхто не лякав, інакше я би вчепився лякальнику в горло, щоби дізнатися правду.
Богдан ЗАЛІЗНЯК, керівник прес-центру наукової журналістики ЗНЦ НАНУ і МОНУ, член НСПУ і НСЖУ, м. Львів
Директор Міжнародного інституту освіти, культури та зв’яз ків із діаспорою НУ “Львівська політехніка” Ірина Ключковська зазначила: “Опитування серед студентів Львова, Києва, інших міст показують, що молодь сьогодні ніби дещо розгубилась, дезорієнтувалась і понад 80 % не бачить себе в Україні — хоче виїжджати. Тож треба дати їм таку духовну точку опори, щоб допомогти зорієнтуватися в цьому нелегкому світі”. Розмову Глави Української Греко-Католицької Церкви з академічною спільнотою університету було присвячено 30-річчю польсько-українського прощення та примирення. Адже питання українсько-польських відносин особливо актуальне нині, коли Україна є живим щитом від російської агресії для усієї Європи та світу. Глава УГКЦ Святослав Шевчук сказав: “У жовтні минає 30 років від початку офіційного діалогу примирення між представниками Синоду Єпископів УГКЦ та Єпископату Польщі. Ця історична зустріч двох єпископів відбулася під натхненним проводом Папи Римського Івана Павла ІІ. Тоді прозвучали слова, які є ключем і гаслом: “Прощаємо і просимо прощення”. Було ще багато зустрічей. 2008 рік. Львів. Рік Св. Євхаристії в ГКЦ. 2001 рік. Візит до Львова Папи Івана Павла ІІ. Виникла ідея: проголосімо молитву для при-
Сергій ЧИРКОВ
Обидва усвідомлювали марність гучних заяв. Обом вони потрібні були для піднесення особистої значимості в очах загалу, верховодами якого вони себе вважають. Підконтрольні дончани мали заніміти від міжнародних вершин, на які вирулив їхній Сашко. А мешканці наметового хутірця — повірити, що одеського губернатораневдаху українська влада має за серйозного гравця. Різниця між Сашком і Міхо така: один співає з голосу кремлівських кураторів, а другого веде жага помсти колишньому товаришеві по університету. І заради дрібної особистої помсти грузинський вигнанець ладен перевернути країну, що прихистила його у важку хвилину. Помста засліпила. Приглушила здоровий глузд, здатність до аналізу. Саакашвілі, схоже, нині не здатен усвідомлювати: він для українців — колишній грузинський президент. І навряд чи стане чимось більшим. Похід в українську політику був і є помилкою. Створений “Рух нових сил” — типова партія одного лідера, де за його постаттю ніхто йне проглядається. Вулична буза, яку він затіяв, не могла стати Майданом із простої причини. Міхо вийшов говорити не про болі народу, виснаженого бездарною або й злодійською політикою влади. Він підняв на гасла те, що мало найбільше дошкулити особисто Петру Порошенмирення. І поляки у Варшаві відповіли: “Амінь! Най буде!” У Львові на Сихові це саме сказав Євхаристичний делегат із Польщі. Десятки тисяч львів’ян, українців, відповіли на цей заклик до примирення згодою — “Амінь!” Блаженніший Святослав зазначив, що рух, який Папа Іван Павло ІІ проголосив, — це був уже третій крок до примирення. А про попередні два — німецько-український і польсько-український — Предстоятель УГКЦ розповів детальніше. А вже 2016 року, з приходом до керівництва Польщі нової влади, ситуація почала погіршуватись. Навіть більше. У червні 2016-го в польському сеймі ухвалили декларацію, яка проголосила Волинську трагедію “геноцидом поляків”. Словом, роз’ятрювання ран, на жаль, триває. “Виступаючи 2016 року в Гнєзні, я запропонував українцям і полякам, — нагадує Блаженніший Святослав, — зробити все, щоб християнський клич став частиною сучасної культури. Тобто: способу думання, способу діяння кожного українця і кожного поляка. Ми, українці, щоб стати рятівниками нашої об’єднаної Європи, мусимо залишатися християнами і бути довіреними Папи Івана Павла ІІ. Сьогодні в Україні триває інформаційна війна. Росія думає: “Україна — це проект війни. Доки буде Україна, доти Європа буде мати війну на сході”. А я пояснюю: “Україна — це проект миру!” Чи готовий хтось із поляків з нами говорити? З польським ку. Демонструючи при цьому не лише незнання людських проблем, а й політичне невігластво. У мстивому ражі Саакашвілі вирішив, що про імпічмент президента треба говорити з президентом, а не з депутатами Верховної Ради, які мають розробити й ухвалити відповідний закон. Від Порошенка ж він має намір вимагати повернення всього вкраденого за роки незалежності всіма “баригами” при владі. Навіть не натякаючи при цьому, у який спосіб має відбуватися процес, за якими міжнародно визнаними законами, і хто має стати новим власником капіталів, конфіскованих “перед телекамерами” і під його “чесним оком”. Хоча, можна припустити, при зміні власності буде запозичено досвід, за яким проти Саакашвілі відкрито на батьківщині кілька кримінальних проваджень. Дивна виходить річ. Ходить Києвом людина без громадянства і російською мовою з непозбувним грузинським акцентом закликає українців негайно скинути у законний спосіб обрану владу. Ми маємо багато претензій до своєї влади. Знаємо вітчизняних “ба-католицьким екзархатом можна говорити про польсько-українське порозуміння. Все-таки є польські церковники, які хочуть примирення. Я був би дуже радий, якби ви, студенти, були на моєму боці! Молодь має велику силу ламати стереотипи. Молодіжна дипломатія є найефективнішою у світі. …Сьогодні молодь у Європі відчуває себе маргіналізованою. Ав Україні молодь діяльна… Європу опанував популізм. Це сценарій хвороби європейської політики, яка будує свою діяльність на роз’ятрюванні найгірших стосунків. Це не лікує. Наш народ спливає кров’ю. До історичних ран додаються воєнні, сучасні рани. Чи маємо ми ліки? Маємо! Наша Церква — Благодать Божого Духа. Коли хтось намагається завоювати світ, поширюючи ненависть, їх необхідно стримувати і вчити любити. Я на песимістичні запитання відповім оптимістично: ми не вимірюємо силу нашого прапора відсотками довіри. Примирення не знаходить підтримки? Але мета Церкви — йти проти течії… Примирення неможливе без правди… Чи вірю я в поляків? Я вірю в Бога!.. І все-таки вірю, що ті добрі, шляхетні риси, які є і в польському, і в українському народі, переможуть!.. Справа примирення — не лише ідея, а й справжній духовний рух, котрий розпочався у Римі 30 років тому”.
риг” поіменно, не любимо їх лютою ненавистю. І дедалі частіше позираємо на вила — через ті ж комунальні тарифи, накинуті на народну шию смертельною удавкою. Проте ми самі зрештою вирішимо, коли і в який спосіб призвати своїх владців до відповіді. А невдячним гостям, які дедалі нахабніше зловживають українською гостинністю, слід вказати на двері. Як давно б зробили на Кавказі. Поки не пролилася через їхню байдужість до української долі невинна кров. Цієї неділі ми були від цього за короткий крок. Саакашвілі повів наелектризований і невідомо чим підігрітий натовп на штурм Жовтневого палацу столиці, — де у цей час відбувався концерт і перебувало багато дітей. Зупинив засліпленого помстою грузинського гостя рішучий протест послів Канади і Великої Британії в Україні Романа Ващука і Джудіт Гоф. Чи буде кому зупинити провокатора наступного разу? Не знаю, як складатиметься зі справою про російські гроші Міхомайдану, а на нові ґрати Саакашвілі цієї неділі заробив. На реальні ґрати.
В актовій залі НУ “Львівська політехніка” відбулася зустріч Блаженнішого Святослава зі студентською молоддю університету. “Ця зустріч, — сказав ректор Львівської політехніки професор Юрій Бобало, — є продовженням спілкування з духовними лідерами, які започаткував МІОК. Адже тільки базована на християнських засадах професійна й суспільна діяльність молодих людей дасть добрі результати в майбутньому для розвитку нашої держави, суспільства, родини”.
Цієї неділі Саакашвілі готовий був пролити українську кров Минулого тижня пролунало два емоційно схожих звернення у верховні інстанції. Ватажок самозваної “ДНР” Олександр Захарченко зажадав переговорів з ООН, а самозваний лідер псевдомайдану Міхеїл Саакашвілі — з президентом України.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
