Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Читацьке віче · “Мова — як джерельна вода, яка в спеку рятує людину від спраги”. · с. 8сторінка оригіналу ↗

Заговоріть українською...

Слово Просвіти, №51 за 2019 рік

Питання мови — це не тільки державна справа, воно є всенародним, глибоким, має ментальні обґрунтування і визначає волю народу до визнання його прав та самобутності у державотворенні та існуванні своєї Батьківщини. Ліна ТОПЮК, пенсіонерка, м. Київ Потрібно повертатися до витоків української мови і слова. І служити їм “денно і нощно”. Бо слово було у Бога, а із слів складається мова, вона освячена Божою благодаттю. Мова віддзеркалює суть нашого життя, ідентичність українського народу, побут, звичаї, обряди, культуру. Мова — це ще й генетична спадщина, як код роду. По звучанню тих чи тих слів ми пізнаємо, з якої місцевості людина, з якого краю, її культуру, звичаї. Мова віддзеркалює нашу душу і зворушує серце, вона ласкава і звеличує людину над усілякими негараздами. Наша мова ще й багата колоритом, прикрашена чудовими різнобарвними кольорами. Бо вона інколи аж бринить, аж співає. Такої мови немає ніде у світі. Наші предки підбирали слова, що були співзвучні з сонячним ранком, з пахощами трав на луках, дозріваючим хлібом на полях. Навіть лайливі слова були іншими, не різали, як говорять, вуха і не травмували душу людині до сумних зітхань і сліз. То що ж це було? Це дійство — Божий дар, який через Господа давався людям для добра, щастя, спілкування, а насамперед любові до всього земного, яке так оспівувалося у піснях, прислів’ях, переказах, різних обрядах. Відбувалося таке дійство, ніби сама природа розмовляла з людиною на різних мовах, але розуміли одне одного. Це сплетіння слова, душі і всесвіту, які звучать в один тон з земним творінням. Це, можливо, є великим, незбагненним і всеохопним, яке неможливо передати тільки словами. Може, вже після цих слів хтось захоче заговорити рідною українською мовою, то скажу ще глибше, це і пуповинний зв’язок матері з дитиною, і мова зі своїм рідним народом і своєю Батьківщиною. Зробіть ще один крок, і ви відчуєте, як збагатиться ваша душа, ви навіть станете сприймати навколишній світ по-іншому. Можна вивчати інші мови і їх поважати. Але потрібно любити і шанувати свою мову, як маму, як свою Батьківщину, захищати її: не оскверняти, не перекручувати, не глумитися, не принижувати. Бо це святе, яке передавалося, і маємо надію, передаватиметься поколіннями на віки. Коли моя мама була в неволі в роки війни у Німеччині, то було велике бажання одночасно зі звільненням від рабства почути рідне слово українською мовою. Воно було рівноцінне свободі. Мова — як джерельна вода, яка в спеку рятує людину від спраги.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин