Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
«Просвіта» сьогодні · “Точку зору щодо об’єднання поділяють усі патріотичні сили України і військова еліта в тому числі”. · с. 3сторінка оригіналу ↗

«Іншого шляху у нас просто немає» З виступів на сесії Головної Ради Товариства «Просвіта» 10 грудня 2019 р.

Слово Просвіти, №51 за 2019 рік

Георгій ФІЛІПЧУК, перший заступник голови Товариства “Просвіта” ім. Тараса Шевченка, академік НАПНУ: — Перед нами, просвітянами, як і перед громадянським суспільством загалом стоїть одне питання: яка наша перспектива і що нам треба робити? Ми, просвітяни, вважаємо, що іншого шляху для його вирішення, окрім об’єднання всіх державницьких, національно-патріотичних і націоналістичних сил у нас просто немає. Для підтвердження своєї тези Георгій Георгійович поділився результатами своєї недавньої поїздки в Маріуполь. На Донбасі він разом з директором Інституту літератури НАН України Миколою Жулинським мали змогу зустрічатися, за його словами, “з кращою частиною нашого суспільства — військовими, зокрема з полку “Азов”. Тож таку точку зору щодо об’єднання, виходячи з підсумків численних зустрічей і дискусій, поділяють усі патріотичні сили України і військова еліта в тому числі. “Просвіта” як одна з найавторитетніших громадських організацій ці консолідуючі вектори безумовно підтримує. — Всюди є обнадійливі настрої, обнадійливі реальні чинники, — продовжував він. — Є відчуття того, що рано чи пізно перемога буде за нами. Без перебільшення хочу сказати: я усвідомлював те, що сьогодні відбувається на Донбасі, у військових частинах. Але був дуже подивований і приємно вражений тим, яка серед військових панує висока вмотивованість, тому все побачене і почуте обнадіює. Для прикладу навів історію одного із десятків тисяч таких, які свідомо пішли захищати Україну від російського агресора. Це киянин з позивним Міллер. Хлопцю ще далеко до тридцяти. Він закінчив Національний університет ім. Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин. Також здобув освіту в Національному економічному університеті ім. Гетьмана, а ще в Українській дипломатичній академії. Маючи блискучу освіту, самовіддано працював на державу. І він, людина свідома, вмотивована, вихована, нині перебуває там, на передовій. І таких там є сотні, тисячі. Це високий показник, індикатор того, що ми справді маємо обнадійливий чинник опертя в особі нашої молоді, наших військових, які нині захищають Україну. Вселяють оптимізм і численні зустрічі зі співробітниками багатьох місцевих установ і організацій, починаючи від технічного державного університету і до зібрання маріупольської української інтелігенції. Відбулася зустріч нашої делегації з творчою інтелігенцією і в Донецькому музично-драматичному театрі, де донеччани показали унікальну виставу — діалог Сосюри і Василя Стуса. Глядачі — переповнена зала з гвардійців, військових, студентів, викладачів. Три дні організатори заходів тримати Маріуполь у такому високому патріотичному піднесенні, бо приурочені вони були до роковин трагічної смерті Алли Горської. Висновок, який зробили для себе кияни: донеччани спраглі українського культурно-- мистецького життя. Це добра ознака того, що туди, на Донбас, Луганщину треба їхати діячам культури і мистецтва, нашим просвітянам — і спілкуватися. Ще один висновок нашої делегації, — цілком зрозумілий для тих, хто там часто буває, — страшенний інформаційний голод. Інформаційний голод на діалог з людьми, з нашими нечисленними там просвітянами, інтелігенцією, насамперед вчителями. А ще більший голод на Донбасі на сучасну історичну літературу, белетристику. Військові її потребують не меншою мірою, бо їм, як відомо, забороняється на передовій користуватися гаджетами. Тож книжечки-метелики, які ми видаємо в “Просвіті”, книжечки з серії “Бібліотека українського воїна”, яку зробила “Просвіта”, серія фільмів “Від Святослава до Небесної сотні” на Донбасі особливо високо цінують. Бо навіть у військових частинах тієї інформації, того національно-патріотичного заряду, які закладені в просвітянській продукції, немає. — Товариству “Просвіта” треба підтримувати найактивніший діалог, — підсумував Георгій Філіпчук свій виступ, — співпрацювати з нашою військовою аристократією, з нашими захисниками. Не лише вирішення проблеми зброї, а й насамперед проблеми духу визначають силу, міць і нашу перспективу. Бо те вбивство Мірошниченка лише за його українську мову, яке нещодавно сталося в Бахмуті, той цинізм, те варварство і середньовічна дикість щодо всього українського — мови, культури, історії — це не випадковість, це закономірна логіка того, що відбувається в країні. Всякий раз, коли ми 22 травня виходимо вшановувати Тараса Шевченка, тут, у центрі Києва, з університету імені Тараса Шевченка на заходи не виходить жоден студент, викладач! Якщо ми і надалі культивуватимемо таке ставлення до національних цінностей, будемо так ставитися до виховання національної гідності, то сьогодні, як і надалі, ми не вбережемо себе від майбутніх війн і нових людських трагедій. Остап САВЧУК, голова Чернівецького обласного об’єднання Товариства “Просвіта”, на прикладі відзначення 150-ліття Буковинської “Просвіти” показав ефективність плідної співпраці з депутатським корпусом Чернівецької облради, місцевою владою: — Просвітян Буковини, — сказав він, — підтримує обласна держадміністрація, облрада і міська рада. На прапорі нашого міста написано: “Спільними зусиллями”. Так написали наші попередники. І ми спільними зусиллями працюємо над втіленням у життя культурно-мистецьких проєктів, які сприяють збереженню і подальшому розвитку національної культури, українського духу. Це засвідчує не лише велика видавнича діяльність Чернівецької “Просвіти”, а й численні фестивалі, які проводять просвітяни у співпраці з владою в різних районах Буковини. На завершення Остап Савчук зачитав Звернення до президента України з приводу надання “Просвіті” національного статусу, яке нещодавно було надруковане у тижневику “Слово Просвіти”. Член Головної Ради, доктор фі' лологічних наук Микола ТИМО' ШИК зупинився на неефектив' ності роботи “Просвіти” на селі. Він є автором ґрунтовної і високо оціненої фахівцями двотомної роботи з історії кількох сіл своєї малої батьківщини. Вивчаючи минуле, не зміг оминути сторо' ною тих руйнівних соціально-по' літичних і культурних процесів, які відбуваються на селі. Сьогод' ні “Просвіта” мало приділяє ува' ги цим проблемам, якщо не ска' зати гірше. — Нам треба братися за діло, — сказав він. — У нашій роботі дуже мало конкретики... І якщо ми з “Просвітою” не звернемо на це увагу, то втратимо джерело, яке впродовж віків, попри шалений тиск антиукраїнських чинників, а нині — глобалізаційних процесів, щосили оберігало і підживлювало українську мову, національну культуру, наші традиції. Володимир СЕМИСТЯГА, голова Луганського обласного об’єднання Товариства “Просвіта”, зупинився на аналізі нинішньої політичної ситуації і невирішених питаннях внутрішньоорганізаційного життя: — Вчора Зеленський програв ще в одному питанні, — сказав він, — мовному. Коли Путін заявив, що 30 відсотків населення розмовляє російською мовою (Філіпчук поправив, що 38. — Авт.), той не пояснив, що в нас немає російської національної меншини і бути не може. І ті пропозиції, які висунув Путін, потрібно негайно відкинути, а нам треба звернутися до Зеленського й пояснити, що є що. Також хочу звернути увагу на те, що на найближчому засіданні правління треба заслухати нашу статутну комісію. Річ у тім, що сьогодні неможливо зареєструвати або перереєструвати ні районної, ні міської, ні окружної, ні обласної організацій “Просвіти”. Наприклад, досі Київська і Луганська обласні організації не можуть перереєструватися. Треба скликати статутну комісію і узгодити те, що ми маємо згідно з чинним законодавством. На Луганщині ми пішли шляхом організаційного зміцнення міських, районних організацій. До сильнішої структури приєднали по дві-три міські чи районні організації і таким чином просвітяни запрацювали більш потужно. Ми говоримо про війну, і як “Просвіта” впливає на процеси, які відбуваються на сході з травня 2014-го. Луганське обласне об’єднання ухвалило рішення протистояти ворогу всіма силами. До цього рішення чомусь не дослухалося правління. Сьогодні Луганське обласне об’єднання активно співпрацює з Міністерством оборони, спецслужбами України, допомагає здобувати цінну інформацію на окупованій території. “Просвіта” мусить створювати мобільні інформаційні групи. Про це просять у Сіверськодонецьку і просвітяни, і вчителі, і навіть обласна адміністрація. Спільно треба виступати перед освітянами, які не мають певної підтримки і інформаційної бази. Розповідати правду про те, що робиться у нас. Усі мусять знати, що ми робимо, як плануємо жити далі тощо. Бо в тих умовах вакууму, в яких вони живуть і працюють, це дуже важливо. Член Головної ради Іван ЗА' ЄЦЬ зупинився на найдражливі' шому нині питанні для всіх укра' їнців — земельному: — Я думаю, що буде великою помилкою, якщо “Просвіта” замикатиметься тільки на мовній проблемі, ігноруватиме війну, земельне питання. Ми, “Просвіта”, організація, яка знизу формує свідомість українського громадянина. Тому я думаю, що саме оці три напрями треба визначити як пріоритетні: війна, українська мова і земля. Кілька слів про те, що відбулося у Парижі. Як бачите, всі покинули майдани, всі покинули площі, всі задовольнилися тим, що є. Як я оцінюю результати паризьких перемовин? Трагедії не відбулося. Але Зеленський не тільки не відступив від цієї трагедії, а зробив кілька кроків до неї. Це легко проілюструвати самим меморандумом, який було ухвалено, і дуже легко проілюструвати тим, що говорилося на прес-- конференції. По-перше, він погодився врешті-решт на реанімацію Мінських домовленостей. І в тому найгіршому варіанті, до якого змушувала Україну Росія. Тобто, через ті два пункти Мінських домовленостей про вибори і особливий статус. Це не просто спадкоємність того, що було у Мінську, а поглиблення в гірший бік. По-друге, він фактично зайняв таку позицію — розмивати образ ворога. Ми не побачили ворога. Це також великий негатив, про який маємо сьогодні говорити. Не можна заспокоюватися. Тому що нас підвісили і через чотири місяці нам викручуватимуть руки вже з приводу того меморандуму, який вони ухвалили. У тому меморандумі немає безпекової частини. Вона звелася до того, що ми знову відведемо війська, відкриємо пункти, розміновуватимемо і робитимемо більшу кількість переходів. Переходів для чого? Щоб та сторона приходила до нас і казала: давай пенсії і т. ін. Треба відверто говорити про те, що ми заплатили дорогу ціну за навчання Зеленського. Зеленський побачив, як тяжко говорити з Росією, але яку ціну ми заплатили? Думаю, що для нас залишається воєнна тема пріоритетом. І нас чекають дуже тяжкі часи. Другим напрямом я бачу проблему власності на українську землю. Земельна реформа по-Зеленському — це форсування процесів деукраїнізації, подальше збідніння наших громадян і, врешті, поразка у війні з Росією. Я глибоко переконаний, що тільки приватна власність може гарантувати землю в руках українців. Це включає в себе і ринок землі. Але яка модель цього ринку землі, коли його можна вводити, чи чому немає до цього прозорої підготовчої роботи, українці досі так і не почули. Я вважаю, що Головна Рада Товариства “Просвіта” мусить відгукнутися на цю проблему. Ми повинні вимагати зняття з розгляду Верховною Радою цих законопроєктів як шкідливих, небезпечних для української держави. Друга наша вимога полягає втому, що не може бути введений ринок землі, коли триває війна. Ми закликаємо Зеленського, Уряд, Верховну Раду: до закінчення війни ніякого ринку землі у нас не може бути. В обговоренні інших питань також узяли участь члени Головної Ради Ярослав Пітко, Олександр Пономарів, Іван Ющук, Євген Букет, Микола Шкурко і Юрій Давиденко з Ніжинського міського об’єднання ВУТ “Просвіта”, представники Тернопільського і Вінницького обласних об’єднань Товариства та ін. За результатами виступів і дискусії сесія Головної Ради ухвалила низку документів (див. стор. 3—4). Вл. інф. Вимогу проф. О. Пономаріва про скасування ухвали Музичної академії, що всі вистави мусять ставити тільки мовою оригіналу, просвітяни підтримали

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин