Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Шевченкове Слово вимагає сьогодні громадянського чину”. · 3 Суспільство · с. 3сторінка оригіналу ↗

«Краса у дзеркалах буття...»

Слово Просвіти, №51 за 2021 рік

Сталіна й Кагановича (в оцінках памфлету “Московські задрипанки”), чи солідаризуватися з Хвильовим та Донцовим. Вочевидь, що українці будуть завжди не з душителями, а з будителями України. Клич Хвильового “Геть від Москви” нині набрав реальної сили. Європейський вибір, вступ України до НАТО – конституційна норма. Трясучка і шантаж зв’язки політичних терористів “путін-лукашенко” щодо розміщення ядерної зброї в Білорусії, нарощування ординських зграй на кордонах України не змінять шлях до свободи й демократії. Бо якщо тоді злочинна група “сталіна – кагановича”, прочитавши Хвильового, налякавшись “відцентрових” настроїв і втрати України, мали ще сатанинську силу “превратить подымающуюся украинскую культуру и украинскую общественность в советскую” під “омофором” Москви, то в путінського з бандформування “кишка тонка”. Але для цього треба безупинно зміцнювати українськість, національну свідомість, утверджувати повсюдне домінування Української мови. Бо зміцнюючи свої позиції в освіті, кінопрокаті, книговиданні, на радіо, в прайм-таймі провідних телеканалів її частка зменшилася з 64% до 40%, а російської – зросла до 27% (дані руху “Простір свободи”). Третину часу займають двомовні російсько-українські програми, продовжуючи русифікацію вітчизняного етеру. Не є нормальним стан, коли частка газет, що видаються українською мовою, становить 33% від сумарного тиражу. Ігнорування державної мови помітне і в суспільному просторі Києва. Чого тут тільки не прочитаєш на вивісках та рекламах, нібито перебуваємо десь в інших світах, а не в столиці України. “Малоросійський” простір – знак того, що національна ідея вимінюється на “дружбу з Росією” та “всесвітництво”. “Профанація національних святостей у руках байдужих і недостойних, – писав Євген Сверстюк, – була дійством, яке вони назвали “державотворенням”. Такий “європеїзм” – декорація, оскільки нація не презентує належно власні культурні цінності (починаючи з мови), а паразитує на чужинському, стаючи “тягарем для людства, як хворий член сім’ї” (Б. Грінченко). Хоча українці внесли величезний вклад у загальнолюдську культурну спадщину. Поляки, наприклад, маючи геніального Коперніка, наділені правом національної гордості. А в тім, він належить і нам. Адже вчителем, викладачем Коперника в Ягеллонському університеті був Юрій Дрогобич, видатний український учений, ректор найстарішого в Європі Болонського університету, а засновником кафедри астрономії в Краківському університеті – українець Мартин Русин. Якщо за таким принципом модернізувати культурне “Я”, то займатимемо гідне місце в світопорядку серед “інших”. Бо притягуючими й затребуваними є лише правдиві й автеничні (не ревізовані) цінності національної культури з опертям на власну історичну пам’ять, традицію, світоглядність і духовність Народу. Георгій ФІЛІПЧУК Лілія РОКИТСЬКА, відділ зв’язків із громадськістю Інституту філології рганізаторкою та модераторкою конференції була професорка кафедри історії української літератури, теорії літератури та літературної творчості Олена Романенко. Книга Ярослава Поліщука вже отримала позитивні рецензії серед літературознавців. У ній подано новий погляд на творчість Михайла Коцюбинського, розкрито постать Сонцепоклонника у різних площинах, зокрема, в автобіографічній та естетичній. Як влучно зазначила завідувачка кафедри історії української літератури, теорії літератури та літературної творчості професор Оксана Сліпушко, успіх праці полягає в погляді Ярослава Олексійовича на феномен Михайла Коцюбинського – він зачіпає не лише літературний, а й в загальнокультурний контекст. Ярослав Поліщук поділився з учасниками конференції передісторією створення книги. Автор почав працювати над творчістю українського імпресіоніста ще на початку 2000-х років. Ідея видати окреме дослідження з новим прочитанням постаті письменника виникла під час роботи над розділом колективної багатотомної історії української літератури. У 2010 р. Ярослав Поліщук видав працю про письменника під назвою “І ката, і героя він любив”. Дослідник намагався позбутися клішованої рецепції творчості Коцюбинського. Матеріалу про новеліста вистачало ще на окреме видання, тому в 2021 році з’явилася “Краса у дзеркалах буття...”. Свою книгу Ярослав Поліщук назвав “пандемічним продуктом”, маючи на увазі умови її створення. Праця містить три розділи. Перший, на думку професора, розкриває традиційний погляд на постать Коцюбинського. У цій частині дослідник прагне показати еволюцію творчості митця. “Це дзеркала, так би мовити, біографічні. Я взяв за основу метафору дзеркала, відображень, яка, мені здається, добре корелює із письмом самого Коцюбинського”, – зазначив автор. Тобто зміни та переломні моменти у творчості письменника Ярослав Поліщук подає у поєднанні з автобіографічними рефлексіями. У другій частині йдеться про естетичні дзеркала. Тут автор намагається вийти із константи “Коцюбинський – імпресіоніст”. “Я не кажу, що Коцюбинський – не імпресіоніст, але кажу, що імпресіоніст, а також символіст, реаліст, неоромантик…”. У цьому ж розділі дослідник згадує і про текстовий діалог, демонструючи, як творчі здобутки письменника функціонують у культурі. Ярослав Поліщук вказує на те, що “пізніший автор не просто апелює до тексту попередника, а ніби його переосмислює, складає по-новому як пазли”. Так пише дослідник про пару Коцюбинський-Хвильовий. Третій розділ – суспільні дзеркала. Автор бере до уваги не лише національний, а й ширший європейський контекст, у якому творив Коцюбинський. В останній частині праці Ярослав Поліщук також згадує про насильницьке втягнення письменника в радянський канон. Під час дискусії було розглянуто багато цікавих питань. Зокрема, говорили про те, хто із європейських культурних діячів мав вплив на творчість Михайла Коцюбинського, чому відбувся переломний вибух імпресіоністичними творами, як функціонують гумор та іронія у малій прозі митця, яке місце у його творчості посідає жанр поезії у прозі. Також порушувалися неординарні теми: кіно і Коцюбинський, Ленін і Коцюбинський. Торкнулися й питань приватного життя письменника. Ярослав Олексійович зазначив, що для вдумливого читача цей пласт автобіографії не дискредитує постать автора. Ярослав Поліщук побажав учасникам зустрічі нових креативних досліджень і запевнив, що обов’язково буде продовжувати роботу над новими літературознавчими працями, “які апелюють до роздумів”. Відбулася презентація книги професора Ярослава Поліщука “Краса у дзеркалах буття. Постать Михайла Коцюбинського в українській культурі”. Студенти Інституту філології КНУ ім. Т. Г. Шевченка, викладачі кафедри історії української літератури, теорії літератури та літературної творчості, письменники та охочі подискутувати про новинки літературознавчих досліджень долучилися до онлайн-розмови із завідувачем кафедри україністики Університету імені Адама Міцкевича Ярославом Поліщуком.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин