Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Мова єдина · с. 7сторінка оригіналу ↗

НАХАБНА ТИПОЛОГІЯ

Слово Просвіти, №52 за 2004 рік

Фото Г. Оборської Обурення від виступу М. Жванецького на телеканалі “Інтер” 18.11.2004 р. сягнуло меж. Це ж стільки треба мати нахабства, щоб за своїм “понятієм” так змальовувати “типових” представників деяких націй. Напевне, він має свої характеристики представників усіх націй планети. Але з особливим смаком говорив про “типового” українця. Це якась істота з великою головою, вусами і салом скрізь: у кишенях, на вусах, на голові. На його думку, “типовий” представник будь-якої нації — щось неприємне, відразливе. А ось гібрид цих представників, мовляв, має бути прекрасним і високоінтелектуальним. Як на мене, це не що інше, як високопрофесійний цинізм пана Жванецького. До теми згадаймо одну відому й давню красномовну історію. У місцях, де посилено винищували вовків, невелика кількість тих, що залишилися, змушені були злучитися з бродячими собаками. Гібриди, що від цього утворилися, виявилися набагато страшнішими тваринами, бо мали вовчу хижість і відсутність страху до людини. Дивно, що пан Жванецький досі не помітив таких “типових” гібридів. А їх же досить багато в Україні. Один із таких, добре мені знайомий, через кожні наступні 100 грам чимраз більше попускає гальма. Після першої дози починається: “Я.., я.., я…”, потім — “не люблю украинский язык, мне нравится русский”, а закінчується — “ненавижу хохлов!”. І це говорить той гібрид Жванецького, якого народила українська мати, а вигодувала і годує не тільки його, а і його дітей українська земля та набагато кращі за нього українські люди. То ж чи не ці гібриди вивозять золото й усе інше багатство обікрадених українців на так звані обітовані землі. На мою думку, Жванецький не помічає “типових” гібридів тому, що сам належить до них. Інакше не дозволяв би собі такого нахабства. z Любов КРАВЧЕНКО, с. Чернещина Краснокут-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин