Мова єдина · с. 7сторінка оригіналу ↗
НАВКОЛОМОВНІ ВИХИЛЯСИ В ДНІПРОПЕТРОВСЬКУ
Слово Просвіти, №52 за 2004 рік
Мешканець селища Світлогорське Криничанського району на Дніпропетровщині, громадянин Віктор Кобзар, приїхав до обласного центру. І побачив на центральному автовокзалі біґ-борди до Дня Конституції України з написами мовою іншої держави. Свідомий громадянин В. Кобзар розцінив це як приниження його національної гідності й написав відповідне звернення до органу нагляду за дотриманням законності, тобто до міської прокуратури. Міська прокуратура Дніпропетровська пересилає звернення гр. В. Кобзаря на адресу адміністративно-технічного управління міського комунального підприємства Дніпропетровської міської Ради, яке, зафіксувавши звернення, відповідає заявнику листом: а) “перелік написів… надається Дніпропетровською обласною держадміністрацією”; б) “у Вашому листі не зазначено, в якому конкретно місці знаходилися біґборди з цими написами на російській мові” (виділено мною — С. К.). Щодо конкретного місця, то пан Віктор у листі до нашої редакції повідомляє, що “весь Центральний автовокзал Дніпропетровська обклеєний та обмальований російськомовними текстами”. І тому заявник знову звертається до Дніпропетровської міськради, звідки йому відповідає начальник управління транспорту В. В. Маціпура листом, у якому повідомляє В. Кобзарю, що його звернення пересилається до Го-
МОВА ВЛАДИ
z
Стефан КОСТКА ловного обласного управління з питань захисту прав споживачів. А позаяк “перелік написів” — прерогатива обладміністрації, гр. В. Кобзар звертається до облпрокуратури. На звернення до облпрокуратури відреагував начальник відділу захисту майнових, інших особистих прав і свобод громадян та інтересів держави, молодший радник юстиції Р. М. Сосков, який переслав звернення гр. В. Кобзаря на адресу прокуратури м. Дніпропетровськ, державному раднику юстиції 3-го класу М. О. Горностаєву й рекомендував перевірити підстави та “вжити заходи прокурорського реагування. Про результати розгляду прошу повідомити заявника…” Якби була в нас нормальна влада, тоді, замість чиновницького відфутболювання, листування між інстанціями з перманентними “розглядами”, відповідний начальник, прочитавши звернення гр. В. Кобзаря, виглянув би у вікно зі свого кабінету й розпорядився усунути допущене неподобство, а на чиновника, котрий затвердив “перелік написів” мовою іншої держави, наклав би відповідне стягнення. Якби в нас була українська патріотична влада, тоді б не було байдужого ставлення до державної мови, яке нині стало одним із поштовхів до виникнення ідеї відокремлення від держави цілих областей.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
