Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Читацьке віче · с. 9сторінка оригіналу ↗

ТРИМАЙТЕСЯ ТАК НАДАЛІ!

Слово Просвіти, №52 за 2004 рік

ПАНЕГІРИК Ви так гарно, так мило просите дорогих читачів Вам писати, що мимоволі, ховаючи свою скромність до кишені, заохочуєшся Вам написати. Прекрасна, чудова, потрібна, правильна, національна, просвітницька Ваша газета “Слово Просвіти”! Немає у Вас ні зайвої дидактики, ні непотрібних повчань, не піддаєтеся на провокації. У Вас усього в міру: політики, історії, літератури, поезії, релігії, спорту, мистецтва, визначних особистостей, соборної географії. У Вас усе правильно: правильна національна позиція, правильний курс, правильна тактика, правильне розміщення фотографій, правильні пізнавальні сюжети. Ви називаєтеся “Слово Просвіти”. Ваше призначення — просвіта українського соборного народу, знайомство країв України між собою (гуцулів із слобожанцями). Ваше призначення — дотримуватися державних засад, релігійних християнських традицій, народних звичаїв. Якщо почнете розважати невибагливих читачів еротичними фото, застольними анекдотами, то не будете “Словом Просвіти”. Ви повинні задавати тон таким читачам, хай вони піднімаються до Вашого рівня, а Ви не маєте права опускатися до рівня безідейних та безнаціональних читачів. Ви маєте дуже добрих кваліфікованих дописувачів. Наприклад, В. Вітенко з Ужгорода, який написав про слово реґіон. Справді, це слово багато українців вживають неправильно. Я особливо чутлива до звукової лінгвістики. Як В. Вітенко дуже дотепно, зібравши яскраві приклади, пише! В. Євстратов із Харкова: “Двомовність — національна пастка” — дуже вдалі означення і добре, що в Харкові є такі Українці, котрі захищають українську мову. Та й про Кременецький музей Л. Антонюк, про Болеxів — центр Бойківщини (хоч я знаю, що Самбір — центр Бойківщини); але все дуже правильно і не лише старим (як мені), але й молодим є що читати — “Скеля Довбуша”, “Музейний провулок”, “Пророчий погляд Каменяра” професора С. Злупка (поєднано політичну ситуацію часів Франка із сучасною політикою)! А ось публікація Олександра Сорокіна, студента НПУ ім. М. Драгоманова, — прекрасний матеріал про Юрія Липу — нічим не відрізняється за літературним стилем від професорського, навіть дуже творчо й оригінально викладає він свої думки, це — майбутній перспективний журналіст: “Таке молоде, а таке мудре!” Не можу поминути “Пасіку на Хрещатицькому балконі”. Це — унікальне чудо! А крім того, цей па- ВІД РЕДАКЦІЇ Звичайно, нам приємно отримувати й читати подібні листи. Приємно не лише на рівні емоцій, а передусім, саме з інтелектуальної точки зору. Бо, в даному випадку, ми маємо справу з читачкою, яка не просто розважається підготовленими нами матеріалами, а усвідомлює їх зміст аналітично й системно в контексті подій. Такі читачі є партнерами в нашому спільному інтересі, в нашій роботі. За таких читачів ми спокійні. Вони залишатимуться з нами. Натомість, нас дуже турбують читачі-мовчальники, які носять у собі невдоволення од наших публікацій, які не до кінця розуміють наші тексти й наші інтенції, яким треба допомогти просвітництвом. Особливо нині, коли, за даними деяких соціологічних опитусічник ще й співучий бандурист, а гарний який, із бородою, а вишита сорочка яка гарна та правильно вишита, бо вишивка тягнеться аж до пояса. Це — захоплюючий сюжет! І стельмахів не можна скривдити неувагою. Чудово, що є такі люди, що є такий обозний завод у Полтаві, про який дописувач Анатолій Недавній так дотепно написав, подав малюнки, фото й пояснення слів. А “Італія та Україна” — про музей Ханенків у Києві В. Коскіна, а “Родинний мистецький тріумвірат” Ганни Козаченко! Ви маєте дуже ерудованих дописувачів і добрих редакторів. У “Слові Просвіти” все правильно, все на місці, все розташовано естетично, приємно для очей читачів. Тримайтеся так надалі! z Мирослава ЗАЙКО, с. Заліщики Тернопільської обл. вань, до 16 % українських громадян не визначилися, за кого голосувати, не певні, що прийдуть до виборчих урн, а отже, не хочуть вплинути на власну й нашу спільну долю в найближчій перспективі. Що б не трапилося, а жовтень—2004 вже увійде в історію України подіями, наслідки яких виходитимуть далеко за межі українського часу та простору. Тридцять першому жовтня судилося розділити, розмежувати дві епохи. На цьому рубежі не можна бути мовчальником, не можна сьогодні рухатися далі з невиясненими питаннями, з невизначеністю, з переконаннями, побудованими не на фактах, а на плітках. Напишіть нам, шановні! Ще є час для вияснення. А ми обіцяємо, що на всі ваші запитання ми дамо чесну відповідь. Шануймося!

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин