Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє

АНДРІЙ ШЕВЧЕНКО: «ФУТБОЛІСТ НЕ СТАНЕ «ВЕЛИКИМ» ДОТИ, ДОКИ НЕ ВІДМОВИТЬСЯ ВІД ІНДИВІДУАЛЬНОЇ МАНЕРИ ГРИ»

Слово Просвіти, №52 за 2004 рік

— Андрію, які почуття переповнювали Вас у той момент, коли оголосили, що Ви — 49-ий володар “Золотого м’яча”? — Я був дуже щасливий почути ці слова. Цей трофей — мрія мого дитинства. Отримати подібний приз — фантастична подія в кар’єрі кожного футболіста. Коли оголосили моє прізвище, я спочатку навіть не повірив та був якоюсь мірою здивований. Адже два рази вже піднімався на цей подіум: був третім у 1999 і 2000 роках, а в минулому році зайняв четверту позицію. Але, ймовірно, мені тоді ще не вистачало командних перемог, щоб здобути головний приз. — Ви згадали про дитячі мрії… — Олег Блохін та Ігор Беланов, які вже мали честь отримати “Золотий м’яч”, завжди були для мене прикладом. Я мріяв повторити їхні досягнення, хоча й розумів, що неучасть у складі збірної України у фінальних турнірах чемпіонатів Європи і світу розцінюється багатьма фахівцями як негативний момент у моїй кар’єрі… Але наша країна молода, а національна команда знаходиться на стадії свого становлення. Очевидно, гарна гра збірної України у відбірковому турнірі Чемпіонату світу 2006 року допомогла мені завоювати “Золотий м’яч”. Думаю, особливе значення мали ті два голи, що я забив у ворота збірної Туреччини в листопаді. — Які паралелі Ви можете провести між собою і двома попередніми українськими володарями цієї нагороди, які теж, до речі, були гравцями київського “Динамо”? — Узагалі, досить важко це зробити, оскільки нелегко порівнювати футболістів, що грали в різні періоди. Думаю, за манерою гри я більш близький до Блохіна. Нічого дивного — адже він мій тренер у збірній. — Чи можна назвати випадковістю те, що Ви одержали “Золотий м’яч” після Павла Недведа — теж вихідця зі Східної Європи? — Навряд чи. Цей дубль можна вважати визнанням ментальності й специфічної концепції футболу в східноєвропейських країнах: неухильне дотримання дисципліни на полі й за його межами, серйозна та постійна робота, працьовитість. До речі, ми ще традиційно займаємося різними видами спорту, і про це Недвед теж говорив минулого року. Я, наприклад, улітку граю у футбол, а взимку — у хокей. — При голосуванні Ви обігнали Деку на 36 очок, а Рональдиньо — на 42. Як вважаєте, чому був таким підсумковий результат? — “Мілан” і “Барселона” — клуби, які постійно перебувають у центрі уваги. Тим більше, що вони знаходилися в одній групі Ліги чемпіонів. Мені вдалося непогано зіграти в двох матчах, забити голи, і це, ймовірно, вплинуло на голосування. Хоча, переконаний, що найголовнішим залишається уміння футболіста забивати регулярно впродовж усього року. — Давайте згадаємо 1978 рік і Кевіна Кігана — лауреата, якому також не пощастило взяти участі в жодному вагомому матчі в складі збірної… — Справді, декому це може здатися дивним. Але все-таки я не погоджуся з тими, хто вважає, що Євро—2004 частково “скомпрометований” перемогою греків. Збірна цієї країни — надзвичайно зіграний колектив. Тріумф греків — беззаперечний. Сьогодні все сутужніше стає провести паралелі між командами. Чемпіонат Європи 2004 року довів: недостатньо мати в складі лише “великих” гравців, щоб досягти позитивного результату. Потрібна відмінна колективна організація, і кожен футболіст має бути готовим до великих жертв. Переможний рецепт від греків можна записати так: сильний колектив, збалансованість ліній, чудова організація і краплина удачі. — Чи можна сказати, що тріумф грецької команди під керівництвом Отто Рехагеля, у якій не було яскравих особистостей, підвищив Ваші шанси на “Золотий м’яч”? — Певною мірою — так, якщо врахувати, що греки не робили акценту на гравців-індивідуальностей. Вони зробили ставку на колектив. Утім, я не брав участі й у Євро—2000, але це не перешкодило мені стати третім в опитуванні “France Football”. Гра в “Мілані” дозволила завоювати симпатії публіки й мас-медіа завдяки нашим перемогам і якості футболу, а голи в матчах Ліги чемпіонів і української збірної забезпечили мені відчутну перевагу цього року. — Хто Вам особливо запам’ятався на Євро—2004? — Дуже сподобалися Руні й Криштіану Рональду. Вони — молоді футболісти, грають у великому клубі “Манчестер Юнайтед”, тому мають можливість щодня прогресувати. — А чи можна розглядати їх як претендентів на “Золотий м’яч”? — Для того, аби заслужити цей трофей, потрібно мати внутрішню дисципліну і вміти діяти в унісон зі своєю командою. Моя філософія досить проста: футболіст не стане великим доти, поки не відмовиться від надто індивідуальної манери гри, від бажання привернути увагу до своєї персони й почне думати, насамперед, про інтереси колективу. — Вас часто порівнювали з Марко Ван Бастеном, але, здається, Ви за стилем гри більше схожі на Джорджа Веа. Згодні? — Ван Бастен — це легенда в історії світового футболу. Він тричі вигравав “Золотий м’яч” і зали- Головний редактор Любов Голота. Шеф-редактор Павло Мовчан. Редколегія: Л. Голота, Я. Гоян, П. Мовчан, А. Погрібний, О. Пономарів, І. Ющук. Комп’ютерна верстка: Ірина Шевчук, Оксана Петриченко. шається поки що недосяжним. Із Джорджем Веа мені довелося виступати в “Мілані”, тому можу особисто судити про його талант. Джордж умів подарувати вболільникам незабутнє видовище. Його стиль відрізнявся силою, класом, неординарністю. Особливо він був красивий у важливих матчах. Для себе я зробив висновок: потрібно вміти підтримати в собі бажання грати якнайкраще навіть, здавалося б, у другорядних зустрічах. Погодьтеся, це не так уже й легко. Чому? Тому що мобілізуватися на великий матч усе-таки простіше. Це відбувається начебто само собою. — Якими якостями повинен володіти нападаючий в італійських клубах? — Насамперед, — величезним бажанням працювати. Як тільки я прибув у “Мілан”, відразу ж поставив перед собою завдання: якнайшвидше інтегруватися в колектив, бути потрібним на полі, вивчити італійську мову. Тут усе здавалося іншим — стиль гри, манера. Тактика дуже залежить від тренера, який вимагає, образно кажучи, дотримуватися заданої схеми навіть при завершенні атак. У київському “Динамо”, звичайно, теж дуже поважали колективну організацію гри, але в атаці волі надавали більше. — Не дратувало, коли в пресі Вас називали “Білим Рональдо”? — Таке порівняння може тільки підлестити. І потім, це прізвисько часто звучало в пресі Західної Європи, а в Україні воно майже не зустрічалося. — Кажуть, Валерій Лобановський вважав Вас футболістом, що грає краще, ніж Рональдо… — Це не зовсім точні його сло- Засновник: Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка. Реєстраційне свідоцтво КВ № 4066 від 02.03.2000 р. Редакція листується з читачами тільки на сторінках газети і надіслані рукописи та світлини не повертає. Залишає за собою право редагування та скорочення текстів.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин