Тема для медитації · с. 10сторінка оригіналу ↗
ОГНІ
Слово Просвіти, №52 за 2005 рік
Які огні В височині! Свій зір туди зведи! Вони зрідні Тобі й мені… Поглянь туди, туди!
Там тьми світів Пливуть з віків, Нам зорячи вночі. Ти чуєш спів Зірок#огнів? Не шепочи… мовчи… Микола ВОРОНИЙ
Як тихо на землі! Як тихо і як нестерпно — без небес. Пантрує нас за лихом лихо, щоб і не вмер, і не воскрес. Ця Богом послана Голгота веде у паділ, не до зір. І тінь блукає потаймир, щовбами сновигає потай. Пощо, недоле осоружна, оця прострація покор? Ця дума, як стріла, натужна, оцих волань охриплий хор? Та мури, мов із мертвих всталі, похмуро мовили — чекай, ще обрадіє із печалі твій обоюдожалий край. Василь СТУС
Закрийте розумну книгу — Для неї немає ще дня. Несе наші дні, мов кригу, Усе навмання, навмання.
Вічність із нами, близько. Вічність проста і ясна: Ночі чорна колиска Гойдається біля вікна.
І на столі годинник, Що спинився давно#давно. Пощо рахувати години Усе про одно й про одно?
Що в тій колисці? Може, Може, росте дитя?.. Щільно, як щільно, Боже, Ти запнув накриття! Леонід ПОЛТАВА
Продихають легкі вуста письма пророчу шпарку в мерзлому сторіччі — і ти побачиш: новорічні свічі запалює двотисячна зима — їх двадцять і одна, — а за столи сідають друзі, піснею обвиті, усі — живі, і світ живий, бо в світі вони не виживали, а жили. Затим побачиш: на моїм плечі дрімаєш ти під ранок, — а крізь глицю вдивляється тривожно в наші лиця зіниця тридцять першої свічі. Ігор РИМАРУК
* * *
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
