Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Про-читання · с. 11сторінка оригіналу ↗

Роман ЛУБКІВСЬКИЙ Ç НОВОЇ КНИЖКИ «ЯНГОЛ Ó СНІГАХ»

Слово Просвіти, №52 за 2005 рік

ЯНГОЛ У СНІГАХ Тарасові Сализі Щось там біліє, щось видніє, Щось десь кудись торує шлях, — То мов тьмяніє, то ясніє, — Напевно, янгол у снігах. Кому несе святі глаголи? Господню вість несе — кому? Безрідне перекотиполе Перепиняє шлях йому. Та срібний відкидає посох Корону Ірода страшну; І там, де слід од ступнів босих, Збудився пролісок зо сну. Мініатюрною сурмою У біле небо просурмить, Над безконечністю німою Восторжествує хоч на мить. Тобі судилось пробуждати І люд, і цвіт, і згаслий рід, І мучитися, і страждати, Нести у світ новий завіт. Своє спасенне одкровення І ознайми, і возвісти: У вбитий дух наш і в наймення Вже знов закопують хрести. Смертельну імперську зачистку Перепини і прокляни, Допоки, скупані в любистку Врятовані, зростуть сини. Хоч їх, та виведи з неволі, Хоч їх, але зроби людьми. Востаннє, може, нашій Долі Майни крильми серед зими… БАЖАННЯ Не Янголом, не Чортом, не Царем, — Ні, ні, то не мої вертепні ролі; — В гурті хотів я бути Звіздарем, Нести різдвяну зірку в ореолі. Ми, острівецькі хлопці, не святі; Я до святих чи грішних не належав. Сніги місив. Купався в чистоті Сліпучих, білих, сріберних мережив. Чутливим був до зоряних садів Там, на Підземчі, близько Теребовлі… І сплинув час… Я даром володів Не впасти в сіть у сатанинській ловлі. Забороняли Свята! Коляду Вигонили із душ, хапали в тюрми, Топтали золоту мою звізду, Архангельські на брухт ламали сурми. Щось дивне берегло мене. Хоча Які в той час моління-обереги?! Але було усміхнене дівча І погляд — наче море безбереге… А темна кривда, безконечне зло Дивилося на мене зором Вія. Я ж, мов бурсак спогадував чоло, — Не мертве, ні: жива була надія! Та дівчинка в короні золотій — Подоба сонця на розкішних косах — До мене посміхалася: не стій Поміж крикливих, поміж безголосих. …Не став я ні царем, ні звіздарем, Колядником лишився. Їх багато. Похилений під іншим тягарем, Аніж небесний, звістуючи Свято. Колядники минаються. І я Піду за ними для колядування. Та житиме — мов сонце чи зоря — Дарителька Любові і Страждання.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин