Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Час і простір · с. 13сторінка оригіналу ↗

ДІЛА ДОБРИХ ОНОВЛЯТЬСЯ, ДІЛА ЗЛИХ ЗАГИНУТЬ

Слово Просвіти, №52 за 2005 рік

вжахнутися ним і знайти в собі сили не повторити його. Не пройшовши чистилища, не наблизитися до раю. А без цього консолідація суспільства неможлива”. Я заглянув у цю прірву і зробив висновок, що потрібно і всюди займати національно свідому позицію. Ніколи ні в якій партії не перебував до березня 2005 р. Нарешті знайшов свою рідну українську ідеологію, національну ідею на основі вчення Т. Г. Шевченка. З погляду цієї ідеології можна зрозуміти різні процеси, що відбуваються, робити правильні кроки в майбутнє. Кожна нація хоче мати свій дороговказ. У нас немає державного ідеологічного стрижня, який був би орієнтиром для всіх. Сьогодні так звана політична боротьба більше схожа на отаманство, на анархію. Куди заведе нас це отаманство? Авантюрна ідеологія багатьох сіє ворожнечу і розбрат, дуже помітний розгул антиукраїнських, антидержавних сил. Відомо, до чого довело Україну отаманство в 1918—1922 роках. М. Грушевський після жовтневого перевороту в Росії заявив, що треба підтримувати Радянську Росію, бо мав також соціалістичну орієнтацію. Тільки тоді, коли ленінські банди спалили його будинок, він заявив зовсім протилежне: “У цьому полум’ї згоріла моя довіра до Радянської Росії”. Умілим і знаючим державником був С. Петлюра, але він, як і В. Чорновіл, не знайшов підтримки в Україні. Стара трагедія повторюється в нових іменах. У багатьох політиків помітна відсутність державного розуму, переважає, особисте бажання влади. Помаранчева революція запрограмувала оновлення всього нашого життя. Із маленької перемоги кожного з нас склалася велика перемога всіх. Майже 92 % моїх односельців проголосували за В. Ющенка. Про який інший вибір можна було думати, коли планувалося вкинути країну в подальше пограбування і зубожіння українського народу, у вир ворожнечі й розбрату? Всі бачили, що “над дітьми козацькими поганці панують”, але багато хто не зайняв єдино правильної національно свідомої позиції. На жаль, президентські вибори показали, що сьогоднішня Україна — це масове зрадництво і продажність. Знаменую, що в цій великій боротьбі світоглядів разом ми перемогли, зруйнували непробивну стіну цинізму, зневаги, хамства, зухвальства, шельмування “маленького українця”. Ми — вистояли. Долю України вирішив “зашуганий” злиднями й убогістю “народ отой убитий”, бо “в його гарячих жилах”, за словами Василя Симоненка, “козацька кров пульсує і гуде!”, бо саме він є, як записано в Конституції України, єдиним джерелом влади. Народ підвівся з колін і заявив, що не запроданці, зрадники, пристосуванці й інші негідники вершитимуть його долю. Хіба сьогодні допустимо, щоб ідол ката нашого народу перебував у центрі нашого життя? Василь Симоненко гнівно запитує: “Де зараз ви, кати мого народу?” А ці кати в нас утілені в ідолах-пам’ятниках чужинцям-загарбникам, зрадникам-землякам, ординцям каральних і репресивних органів. У центрі українського життя українці хочуть бачити національні пам’ятники часів Київської Русі, козацької доби, визвольних воєн, велета українського духу Т. Шевченка. Нам потрібно зорієнтуватися на людину-будівника, що побудує національно свідоме, гармонійне високоморальне українське суспільство, сформує саму себе, реалізує справжнє національне відродження. Слава нашій рідній Україні! Іван БОНДАРЕНКО, с. Вербівка Кам’янського району Черкаської області z

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин