Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє

ВОЛОДИМИР РУНЧАК: СПРОБА САМОАНАЛІЗУ

Слово Просвіти, №52 за 2005 рік

СУЧАСНІ КОМПОЗИТОРИ Нещодавно у стінах Національної філармонії України за підтримки Національної всеукраїнської музичної спілки й акціонерного товариства “Банкомзв’язок” відбувся авторський вечір композитора Володимира Рунчака, де у виконанні яскравого музиканта, заслуженого артиста України, лауреата міжнародних конкурсів Павла Фенюка прозвучали твори: соната №1 “Passio- ne”, симфонія “Страсті за Владиславом” (партію фортепіано виконав Володимир Ворончук), сюїта № 2 (Українська) “Три фольклорні п’єси”, quasi-соната №2 “Музика про життя”, спроба самоаналізу і сюїта №1 “Портрети композиторів”, створені автором для баяна. Неповторність, самобутність і багатогранність таланту творця, у якому прагнення до оновлення музичної мови, стилістики та привнесення у музичне мистецтво свіжих цікавих ідей гармонійно поєднується з суто національним фольклорним началом. Усе це разом із філігранною технікою, тонким відчуттям музики й безмежним артистизмом талановитого виконавця змусило, м’яко кажучи, не зовсім звиклу до сміливих новинок і винаходів сучасного мистецтва публіку підвестися з гучними оплесками, що плавно перетворилися на бурхливі овації. Не дивлячись на величезний успіх і світове визнання, якими можуть похвалитися хіба що такі метри сучасної композиторської школи України, як Мирослав Скорик, Валентин Сильвестров і Євген Станкович, у житті Володимир Рунчак виявився приємною й симпатичною людиною, цікавим співрозмовником та ерудованим музикантом, який тонко, зі знанням справи розмірковує про концепцію власної творчості та роль музичного мистецтва в сучасному житті. — Як відомо, Ваші, Володимире, творчі інтереси доволі широкі — від створення музики для симфонічного та камерного оркестру, хору до циклів інструментальних, вокальних творів. Скажіть, будь ласка, чому в програму цього авторського вечора ввійшли композиції саме для баяна соло і в супроводі фортепіано? — Насправді тут немає нічого дивного, адже мій тернистий шляху засвоєнні основ музичного мистецтва починався з навчання грі на баяні. Пізніше, уже студентом Київської консерваторії по класу баяна, я також здобув диригентську освіту, а потім вирішив присвятити себе композиторській творчості й закінчив композиторський факультет цього ж ВНЗ. Уже на той час у моєму доробку були твори, які після майже двадцяти років забуття отримали найвищі нагороди на багатьох міжнародних композиторських і виконавських конкурсах сучасності. Така доля спіткала “Українську сюїту” для баяна, пізніше перейменовану мною на “Три фольклорні п’єси”, які Ви мали нагоду почути на авторському концерті. 2003 року на Міжнародному конкурсі у Польщі (м. Санок) цей твір отримав Гран-прі. Нині, можна сказати, репертуарними стали композиції з сюїти №1 “Портрети композиторів”, першим виконавцем на великій сцені яких став Павло Фенюк. Саме для цього чудового музиканта у 2003 році я написав “Музику про життя”, спроба самоаналізу (quasi-соната №2). — Наскільки мені відомо, Ви, окрім композиторської творчості, безпосередньо займаєтеся організацією масштабного проекту “Нова музика в Україні”, де у виконанні ансамблю з однойменною назвою, художнім керівником і головним диригентом якого Ви є, можна почути цікаві зразки сучасного музичного мистецтва. — Завдяки власній ініціативі, підтримці Національної всеукраїнської музичної спілки, яку очолює легендарна постать вітчизняного мистецтва Анатолій Тимофійович Авдієвський, та сприянню таких організацій, як німецький “Ґете інститут в Києві”, “Французький культурний центр”, швейцарська “Pro Helvetia”, посольства Швеції, Норвегії, Естонії, Фінляндії, Польщі, вдалося створити цей проект. У його рамках поряд зі зразками зарубіжної музики, що не виконувалися у нас раніше, зву- Фото О. Цеацури чать твори сучасних українських композиторів. Мені дуже приємно, що кожен із таких концертів збирає повні зали слухачів, а також відзначається підвищеною увагою преси й телебачення. Мабуть-таки українцям не байдужа доля сучасної музичної культури. — Так, це справді приємно, незважаючи на ті складні умови, в яких вимушене виживати вітчизняне мистецтво... — На жаль, в Україні, у зв’язку з нестабільним економічним становищем, сучасну українську музику доводиться чути з кожним роком усе менше. Насправді, кожен рік у консерваторіях країни випускаються десятки молодих композиторів, імена більшості яких так і залишаються невідомими. І в цьому — провина не тільки держави та її керівництва. Переважна більшість молодих митців, опинившись за стінами консерваторії, як правило, одразу вступають до Спілок композиторів, а потім довго й терпляче чекають своєї черги... На мою думку, минули ті часи, коли хтось щось повинен тобі дати тільки тому, що ти вважаєш себе геніальним. Справа у твоїй особистій ініціативності, у прагненні відбутися як митець і зробити щось важливе, перш за все, на користь державі та людям. От саме тому я вважаю і завжди, на диво колег, так вважав, що не звання й заслуги прикрашають особистість, а ті високі досягнення у мистецтві, які можна вписати на рахунок того чи іншого композитора та виконавця. У нас, на жаль, поки що в мистецьких колах збереглася ця дещо, на мій погляд, застаріла система оцінювання творчих заслуг митців, чого, наприклад, не існує в закордонних сусідів. — Нещодавно про це відкрито заявив відомий рок-музикант Олег Скрипка, який публічно відмовився від присвоєного йому звання заслуженого артиста України. — Сподіваємося, що з часом мистецтво буде творитися тільки заради мистецтва, а не за якісь матеріальні блага та вигоди. — Цікаво, Володимире, хто серед композиторів сучасності Ваш кумир? — Я, як і кожен музикант, виховувався на шедеврах всесвітньої класики Й. С. Баха, В. А. Моцарта, Л. Бетховена... Серед сучасних українських композиторів, близьких мені, можу назвати М. Скорика, Є. Станковича, “раннього” В. Сильвестрова, серед російських — А. Пярта, С. Губайдуліну, зарубіжних — П. Булєза, К. Штокгаузена. Кожен із цих митців, не дивлячись на неприйняття сучасниками і заборони минулих тоталітарних режимів, залишалися вірними собі та своїм ідеалам. Минув час, і їхні імена визнав увесь світ, вони піднялися просто на недосяжну висоту. А де зараз ті українські й російські музиканти, що сліпо дотримувалися норм і статутів минулої радянської влади та отримували за це титули й різного роду нагороди? Отже, справжній митець ніколи не повинен лякатися проблем і труднощів, які створює йому життя, адже на нього Господом Богом покладене високе та відповідальне завдання — служити мистецтву. — І на завершення розмови, скажіть, будь ласка, які у Вас плани на майбутнє? — Планую провести в грудні серію концертів у Харкові, Москві, Луганську з подібною до згаданого авторського вечора програмою і з таким же складом виконавців. Також у наступному сезоні на меті є створення цікавих проектів спільно з Польським інститутом в Україні, Ґете інститутом, посольствами Фінляндії та Росії, які, сподіваюся, пройдуть у концертних залах столиці і багатьох міст України. — Дякуємо за цікаву розмову. Успіхів Вам у подальшому творчому житті та багато свіжих і яскравих ідей! Сторінку підготувала Олександра ТИМОЩУК z АФІША Невблаганно швидко добігає до свого завершення 2005-й рік. Ці останні дні напередодні свят, як завжди, видаються найважчими — стільки справі проблем, які обов’язково потрібно владнати, вирішити до початку Нового року. Щоб у цьому повсякденному вихорі подій не загубилося таємниче відчуття очікування свята з ялинками, яскравими іграшками, шампанським та обов’язково світлими надіями на майбутнє, Театр опери та балету, Філармонія та інші концертні зали Києва в оці останні сім днів пропонують мешканцям і гостям столиці цікаву концертну програму: У Національній філармонії України 30 грудня відбудеться завершальний у цьому році концерт за участю гості з Японії Ізумі Гото (фортепіано), що виконає у супроводі “Київського камерного оркестру” під орудою народного артиста України Романа Кофмана композиції Й. Гайдна, В. А. Моцарта, А. Шнітке. Насправді святковим в останні дні 2005 року обіцяє бути репертуар Національної опери України імені Т. Г. Шевченка: 29 грудня о 19.00 відбудеться “Новорічний Штраус-концерт”, де у виконанні симфонічного оркестру Національної опери України під орудою заслуженого діяча мистецтв України Германа Макаренка прозвучать популярні твори Й. Штрауса: увертюри, вальси, марші з “Летючої миші”, “Бажання співати”, “Сільської польки”, “Циганського барона” тощо. Шанувальників оперного жанру театр запрошує 30 грудня о 19.00 на спектакль “Кармен” безсмертного автора Ж. Бізе. Серед виконавців опери такі відомі співаки, як народний артист України Олександр Востряков, народна артистка України Тетяна Анісімова, заслужена артистка України Ірина Семененко, заслужений артист України Петро Приймак, Олег Сичов та інші. Традиційно 31 грудня напередодні Нового року о 12.00 та 19.00 відбудеться чарівний балет незабутнього майстра класичної музики П. І. Чайковського “Лускунчик”. Яскравість казкового сюжету, барвистість декорацій, неперевершене розмаїття костюмів та образів поряд із неземною красою музики і бездоганним виконанням представників балету здатне захопити й перенести в ту неповторну атмосферу Новорічного свята будь-якого глядача. Композитор, диригент і музично-громадський діяч Володимир РУНЧАК — визначна постать у житті сучасного українського музичного мистецтва. Він — чи не єдиний митець, представник, так би мовити, молодого покоління музикантів, творчість якого відома не тільки в Україні, а й далеко за її межами — у Німеччині, Франції, Росії, Польщі. Його твори друкують такі престижні видавництва світу, як “4’33” (Німеччина), “Agenda edeizioni musikali Bologna” (Італія), “Sordino” (Швейцарія), бібліотека камерного хору “Київ”, записують фірми звукозапису: “Aurophon”, “Stadt Witten” (Німеччина), “Cambria” (США). До того ж Володимир Рунчак — відомий пропагандист сучасної музичної творчості, за ініціативою якого в Україні вперше прозвучали окремі оркестрові композиції композиторів-класиків ХХ століття: Е. Вареза, А. Веберна, Л. Ноно, Д. Шостаковича.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин