Час і стиль · с. 4сторінка оригіналу ↗
ПОЗИЦІЯ, ПОТОЧЕНА ШАШЕЛЕМ...
Слово Просвіти, №52 за 2005 рік
ВАХТАНГ КІПІАНІ ПРО КОНФОРМІЗМ ТА НОНКОНФОРМІЗМ — Як будь-якій деревині властиво гнутися, так і людина під життєвими обставинами згинається. Тим часом герої — це також люди... Але від інших вони відрізняються тим, що не бажають підлаштовуватися під оточуючий світ. Інші ж — просто живуть. Їхній конформізм і є тим основним суспільним матеріалом, котрий нездатний чинити опір, взяти зброю чи сказати “ні”, коли це необхідно... — Майдан — це вибух нонконформізму? — Безумовно, то був вибух громадянської зрілості, вибух національного патріотизму. То був хепенінг. Треба розуміти, що дуже велика частина людей приходила потусуватися, послухати музику, покричати... І нарешті — це була сміливість без загрози. Я чудово розумів, що якби тільки міфічні танки чи омоновці справді були десь поблизу, то третина народу зникла б одразу. А ще третина б утекла, зачувши цього танка ще на розі Грушевського... — А цей “парад планет” на “5 каналі”, коли журналісти почали сходитися з покаяльними обличчями... — Журналісти підтримували Майдан. Тому що так далі жити, як за часів Кучми, було неможливо. Якби не брутальний тиск із боку влади, то, безумовно, не було б і щирого бажання перемоги Ющенка... — Чи таким уже щирим було це бажання... Чи не було це варіантом конформізму? — Думаю, про людей із “1+1” не треба говорити, що вони пішли із-за кон’юнктури. Хоча, зрештою, і не через цензуру. А через зраду і неможливість у своєму колективі відстояти певні принципи. Насамперед принцип редакційної політики і принцип поводження в колективі. Мається на увазі, коли люди домовляються про “одне”, а через дві години, після розмови з кимось із менеджерів чи керівників, частина уже задкує: “Ну, давайте відкладемо наші плани...” Завтра вони взагалі можуть змінити своє рішення. У мене був вражаючий момент розчарування, коли я збирав підписи під внутрішнім листом до менеджерів. Це був жорсткий текст. Там ішлося про те, що коли нас брали на роботу, то ніхто не обмовився про злочинні накази Банкової і примус їх виконувати. Майже всі журналісти ТСН підписали. А через деякий час окремі люди почали тихенько підходити: “Давай ми знімемо свій підпис...” Незабаром зрозумів, що кількість людей, яка вимагає зняти свій підпис, серйозно зашкалює... Із ними, звичайно, провели роз’яснювальну роботу. Пам’ятаю, сказав: “Історія — наука точна. Фактом є те, що ви ці підписи поставили, але й не менш безперечним фактом є неможливість опублікування та оприлюднення цього листа. Коли половина прізвищ уже замальована маркером, мені буде незручно перед тими, хто поставив підписи і готовий відстоювати свою професію та право на гідність. Тож нехай цей лист залишиться фактом історії у мене в архіві. Може, його колись доведеться надрукувати з поясненнями. Але наразі все: історія про спротив і нонконформізм в одному ко-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
