Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Час і стиль · с. 4сторінка оригіналу ↗

КАНАТОХОДЦІ

Слово Просвіти, №52 за 2005 рік

канатоходці, яких на білому світі не так уже й мало. Переважно їх ненавидять “добропорядні” і “високоморальні”. Ці добродії готові їх нищити, поневажувати пересудами і дрібненьким глумом, бо життя канатоходця — виклик малоцікавому міщанському тлінню. Їх звинувачують у розкладанні моралі (що ж то за мораль така, котру можна розкласти?) і соціальній окремішності (нумо, пригляньмося уважніше до збірного, громадського, загального, — чи не знайдемо там, поруч із квітами, куп лайна?..). У викличній поведінці й епатажній зовнішності (не думаючи про те, що бути серед чорних ворон білою є і щастям, і тягарем). У вар’ятстві й непостійності (хоча немає більш непослідовних, окрім питань процвітання власної кишені, як “пристойнозакроєні”). У якихось зрадах і непристойностях (не плутаймо зі зрадою Батьківщини, адже людині параграфа легко піднайти міх звинувачень для людини індивідуальної правди). Звісно, канатоходці — не гімназистки-відмінниці. Іноді вони на- Ф. Гойя. ДО САМОЇ СМЕРТІ Божевільні жінки залишаються божевільними до самої смерті. Це герцогиня, що прикрашає свою зачіску. Їй це не личить, але вистачає шахраїв, які запевняють, що її Високоповажність має “божественний” вигляд (коментар Ф. Гойя) z

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин