Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Національний інтерес 5 · с. 5сторінка оригіналу ↗

ТАКИЙ ДОВГООЧІКУВАНИЙ ЗАКОН ПРО ДЕРЖАВНУ МОВУ

Слово Просвіти, №52 за 2006 рік

ПОЛЕМІКА Закони про державну мову мають схожу структуру. Вони різняться лише пріоритетами зовнішньої або внутрішньої складової функції державної мови. Усі наддержави акцентують збільшення зовнішньої, світової експансивної функції державної мови. Решта держав практикує позицію захисту, що, на жаль, себе не виправдовує. Будь"яка захисна позиція у законодавстві про державну мову не приведе Україну до успіху в сучасному глобалізованому світі. Тому скрізь можна говорити про захист чи радше преференції української мови, але не в законі про державну мову. Там мусить бути тільки чітка орієнтація на потенційну силу державної мови, необхідну в сучасному світовому інформаційному змаганні. Писати закон інакше — означає ризикувати перспективою стати слабкою і бідною інформаційно колонізованою територією. Якщо сила держави буде наочно пов’язана з престижем державної мови, громадянин будь"якої національності зрозуміє зв’язок між державною мовою і власним життєвим успіхом, тому сприйме державну мову з особистим зацікавленням. На жаль, цього ще не розуміє українське суспільство і ладне йти за чужим політичним вітром і чужою державною мовою. Народ непоінформований у мовних питаннях, точніше, дезінформований. Починати треба, але убезпечивши себе від типових українських помилок. Ми повинні ви" грати час у гонках світової глобалізації, знайшовши спосіб відновити контроль над власним інформаційним простором. Без добре продуманого закону про державну мову це практично неможливо. Але поганий закон про державну мову — гірше, ніж зовсім без нього. Дуже добре, що наше рідне Товариство “Просвіта” подає Президентові власний проект. Чудово, що він опублікований у газеті. А далі треба всім українцям працювати для його покращання ще до того, поки він буде внесений на розгляд Верховної Ради. Доцільно разом із Секретаріатом Президента організувати збір та узагальнення пропозицій і потім провести публічне обговорення в ЗМІ остаточного варіанта. Широке публічне обговорення обов’язкове для такого закону і навіть важливіше, ніж сам проект. Якщо подавати проект, із яким суспільство уже знайоме, його легше буде відстояти в парламенті, й народ розумітиме закон як очевидну річ. За умови добре організованого обговорення суспільством цей закон почне діяти як звичаєве право навіть у випадку його відхилення чи переінакшення парламентом, що може статися за нинішньої більшості. Я сказав би, що це один із основних законів для громадянина. Без участі громадянина він не може відбутися. Відразу додам кілька зауваг до проекту. Обґрунтування необхідності прийняття Закону варто обов’язково доповнити функцією мови як засобу забезпечення інтересів і спільних дій держави, суспільства і громадянина. Основною метою слід визначити забезпечення інформаційної єдності й солідарності суспільства, високого ступеня самостійності держави та її здатності добре захищати інтереси громадян в Україні й у світі. В проекті стан нормативно- Фото О. Литвиненка правової бази визначено дещо некоректно, адже Закон про державну мову є конституційним законом у галузі державного будівництва, а не у сфері регулювання порядку використання мов і не може бути одним із законів про порядок застосування мов. Він первинний для решти законів у галузі застосування мов і не потребує узгодження з існуючою правовою базою. Вище цього Закону тільки 10 стаття Конституції, яку він тлумачить і доповнює місією мови у поширенні українських інтересів у світ. Інші закони й нормативно-правові акти України в галузі застосування мов повинні узгоджено сприяти його дії. У розділі щодо фінансування реалізації закону про державну мову слід зазначити про фінансування цих заходів як першочергових найвищої державної ваги, що визначають інформаційну й загальну безпеку та конкурентоспроможність суспільства. Заходи щодо забезпечення статусу державної мови повинні органічно враховувати бюджети підприємств, організацій, як державних, так і громадських, і фінансувати в обсязі витрат на забезпечення їхньої діяльності, адже без державної мови така діяльність неможлива. Слід чітко визначити відповідальність за порушення офіційних норм української мови і правил мовотворення, що набуло зараз катастрофічних обсягів. Цей закон писаний для громадянина, тому варто внести тезу про обов’язковість спілкування громадян державною мовою. Не варто робити жодних винятків для застосування української мови в міжнародних контактах, наполягаючи на рівноправності своєї мови у світовому інформаційному просторі, що рівнозначно домагання Україною рівноправних взаємовигідних стосунків. Державна мова повинна “працювати” через механізм перекладу. Слід уточнити, що ЗМІ можуть функціонувати іншою мовою тільки у випадках, коли ця мова є мовою меншини і сприяє збереженню та розвитку самобутності етнічних громад. Не можна в законі писати “інші сфери, визначені законодавством”, — закон про державну мову повинен чітко визначити всі галузі застосування державної мови або сказати, що поширення державної мови відбувається у всіх галузях суспільної діяльності та в житті громадян, а далі перерахувати найважливіші сфери, які визначають пріоритети державної самостійності, інформаційної безпеки і конкурентоспроможності у світовому інформаційному просторі (не названо науки, світових інформсистем, реклами тощо). Так і записати: “Державна мова поширюється вільно і без обмежень в усіх галузях суспільного життя на всій території України. Будь"які обмеження застосування державної мови громадянами України заборонені”. Вживання державної мови здійснюється незалежно від встановленого законами порядку застосування мов. Жодна мова не може бути застосованою у випадках, коли застосування державної мови є обов’язкове (крім приватного життя громадянина). В жодному разі не слід дозволяти вживання іншої мови нарівні з державною, адже це незаконно і заборонено Конституцією. Будь-яка іншомовна інформація може використовуватись у сфері застосування державної мови лише в перекладі державною мовою. Переклади офіційної інформації повинні прийматись як дійсні тільки після нотаріального посвідчення. Слід жорстко обмежити застосування іншомовних назв. Офіційній реєстрації повинні підлягати створені в Україні за офіційними правилами української мови фірмові найменування і товарні знаки. Фірмові найменування і товарні знаки, створені в інших державах, мають реєструватись у перекладі українською мовою і тільки у виняткових випадках в оригіналі, після погодження за процедурою, визначеною Кабінетом Міністрів. Стосовно державної мови не можна вживати слово “захист”, а лише “гарантування”, називати спроби обмеження її використання спробами підриву конституційного ладу, національної безпеки і світової конкурентоспроможності держави. Державна мова апріорі є сильною, адже вона повинна стати потужним засобом захисту національних інтересів України. Народ як джерело всієї повноти влади є головним гарантом статусу державної мови, і це повинно чітко відображатись у законі про державну мову. Обов’язково має бути стаття про те, що органи державної влади створюють умови для вивчення й удосконалення володіння українською мовою громадянами України, іноземцями та особами без громадянства. Громадські організації та інші структури, включаючи політичні організації й партії, обов’язково повинні застосовувати державну мову в усіх формах діяльності за винятком внутрішньої діяльності, спрямованої на збереження і розвиток мовної, культурної, релігійної та звичаєвої самобутності етнічних громад. При цьому публічна діяльність поза межами етнічної громади здійснюється з обов’язковим використанням державної мови. В публічному спілкуванні та в галузях суспільної діяльності громадяни України зобов’язані використовувати державну мову і всебічно сприяти утвердженню її статусу та міжнародному авторитетові. Стаття про відповідальність за порушення закону вимагає конкретного наповнення. Встановлення прямої відповідальності за прийняття законів, які обмежують поширення державної мови, є нереальною через існування депутатської недоторканності й колективної відповідальності парламенту. Тому пропоную такий варіант: “— публічна діяльність полі" тичних партій та організацій і громадських структур, яка спричиняє або спрямована на обмеження порядку застосу" вання державної мови чи дома" гання запровадження іншої державної мови тягне за собою невідкладне, протягом одного тижня, рішення Мін’юсту Украї" ни щодо припинення їхньої державної реєстрації з наступ" ним порушенням карної справи щодо злочинних дій з метою підриву державного ладу, зни" ження національної безпеки і конкурентоспроможності дер" жави; — прийняття парламентом закону, який обмежує викорис" тання української мови як дер" жавної, що підтверджено рі" шенням Конституційного Суду, тягне за собою невідкладне, протягом одного тижня, рішен" ня Мін’юсту України щодо при" пинення державної реєстрації парламентських партій, депу" тати від яких подали більш ніж 2 голоси за ухвалення такого за" кону; — публічні порушення цього закону суб’єктами підприєм" ницької діяльності й організаці" ями з поширення інформації, а також бездіяльність структур державної влади, що спричи" нили обмеження та неправиль" не використання державної мо" ви, караються штрафом у роз" мірі 50 неоподатковуваних мі" німумів. У випадку систематич" ного порушення в судовому по" рядку наступає відповідаль" ність у вигляді позбавлення державної ліцензії (дозволу) на ведення справи. Працівники державних структур за систе" матичні дії або бездіяльність, що спричинили обмеження ви" користання державної мови, невідкладно звільняються з ро" боти незалежно від рангу і по" сади”. У проекті закону відсутня дуже важлива стаття про забезпечення світового авторитету української мови як державної і забезпечення її експансії у світовий інформаційний простір. Тому пропоную статтю 7а “Забезпечення світового авторитету державної української мови” в такій редакції: “ — використання пошире" них світових мов регулюється законом і не може обмежувати використання державної мови; — українська мова викорис" товується в міжнародних ін" формаційних і ділових контак" тах нарівні з мовами інших дер" жав; — держава і всі суб’єкти міжнародних стосунків забез" печують авторитет і поширення української мови на територіях національних зацікавлень та ін" тересів”. Над проектом ще треба серйозно працювати всією “Просвітою”, адже він повинен врахувати все і бути зрозумілим кожному громадянинові. z Володимир ФЕРЕНЦ, м. Івано-Франківськ Недавно “Просвіта” оприлюднила запропонований Президентові України для внесення на розгляд парламенту проект закону про державну мову. В сучасну добу глобалізації та жорсткої інформаційно-економічної конкуренції державна мова виконує роль одного з основних засобів забезпечення національних інтересів.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин