Без мови немає нації · slovoprosvity.com.ua · с. 1сторінка оригіналу ↗
ДОБРИМ ЛЮДЯМ НА ЗДОРОВ’Я!
Слово Просвіти, №52 за 2006 рік
Згадаймо цю коляду: “Ой до цього дому, ой до веселого, Святая. Ой у цім домі золотий столик, Святая. На тім столику лежить отавка, Святая. На тій отавці золота скатерка, Святая. На тій скатерці Тайна вечеря, Святая”. Глибоко переконаний, що Тайна вечеря прийшла в цей розспів разом із християнством, бо логічно було чути “Свята вечеря”… І українці задовго до прийняття віри Христової збиралися по своїх оселях на Святу вечерю. Це священнодійство відбувалося і відбувається понині в найурочистішу ніч при священному вогні свічки та при дванадцяти обрядових стравах на святвечірньому столі. Ця Тайна чи Свята вечеря гуртувала багато віків тому і гуртує донині цілий народ. Це святвечірнє всенародне духовне єднання на дванадцяти стравах покликане було оновлювати родові та родинні зв’язки, коли онучата носили до своїх дідусів святкові калачі, коли кликали до оселі Мороза їсти куті, аби згодом, на Водохрещу, виганяти його і качалками, і рушницями. Ця містерія весняного сонцевороту, народження злаку, зрозуміла річ, збіглася з Новим Космічним явищем — Різдвом Христовим. Глибинні студії українського фольклору свідчать, що святочні пісні є найправдивішим і найповнішим образом староукраїнської релігійної ідеології і відкривають справдешній зміст давньоукраїнських містерій: свята Коляди та Щедрого Вечора. Цікавість наша до свого родоводу, до своїх духовних витоків цілком зрозуміла і властива всім народам на землі. Як зрозуміло й те, чому нас позбавляли права на це історичне підґрунтя, аби витворити скоріше гомо совєтікус з кожного українця: безкореневого, слухняного, отакого собі біоробота, який необхідний для утвердження панування окремої касти, що тільки вчора йменувалася партноменклатурою, сьогодні ж — олігархами… І все ж: Добрий вечір, Щедрий вечір, Добрим людям На здоров’я… Звідки цей голос?.. Ні, не голос, а наростаюча до крещендо симфонія?.. Серце калатає, душа розмикається,
аби вбирати радісні й завжди рятівні слова. Співає земля… Білосизість снігів переходить у сизобілість неба, створюючи нерозривність земля-небо, небо-земля… А поміж ними ти: весь, як сніговий стовпець, що перетворився на суцільний слух і зір. А ще в тобі відкрилися додаткові джерела зору. Ти вже спроможен бачити те, чого раніше в метушні і не міг добачити: над тобою і поперед тебе шугають янголята… Але ж ти знаєш, що позаду тебе — білий вершник, при зустрічі з яким стає моторошно-млосно… З відстані часу думаєш, наскільки незвичайна наша насичена різними енергіями земля, яку лише ми й спроможні сприймати в її повноті самопрояву? Вона, земля, зберігає таємниці, зберігає інформацію, яку чужинці-заволоки ніколи не вичитували і не вичитають ані зі снігів, ані з маревних з’яв, ані з розлитих у повітрі голосів… І я признаюся в любові до неї і до вас, українці!
z
Павло МОВЧАН
Добровільні пожертви “На Кобзареву Церкву”: МБФ “Українська Родина” Р/р №26045200145101 в Подільській філії АКБ “Київ”, МФО 320401 ЗКПО 21709106
0 6 0 5 2
4 820095 780016
УСЬОГО НА РАХУНКУ ТАРАСОВОЇ ЦЕРКВИ — 800 346 грн. 48 коп.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
