Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Про/читання 11 · с. 11сторінка оригіналу ↗

«ЧЕРНІВЦІ ПОВЕРНУТЬ СОБІ СЛАВУ ЄВРОПЕЙСЬКОГО МІСТА, ДЕ КНИГАРЕНЬ БІЛЬШЕ, НІЖ КАВ’ЯРЕНЬ»

Слово Просвіти, №52 за 2006 рік

У цьому впевнена директор чернівецької книгарні “Букініст” Марина Лібанова. Магазин став прихистком для тих, хто шанує слово, цікавиться новинками й раритетними виданнями. Деякі відвідувачі приходять до книгарні увечері, аби посидіти та обговорити проблеми, пов’язані не тільки з літературним процесом чи книговидавництвом… Працівники магазину не відмовляють гостям і собі в спілкуванні. Колектив “Букініста” активно популяризує і продає українську книжку. Про ситуацію на книжковому ринку наша розмова з Мариною ЛІБАНОВОЮ. буковинському краї. І виявляється, люди, які творили в той час, жили тими ж проблемами і надіями, що ми сьогодні. — Твори яких сучасних україн! ських письменників мають найбіль! ший попит? — Сьогодні дуже модний письменник Любко Дереш, який вирізняється з-поміж інших своїм жанром. У нього вже вийшло чотири книжки, які дуже добре продаються. Популярна й Ірина Карпа. Також серед популярних авторів наша Христя Венгренюк (у Львові на форумі книговидавців видавництво “Книга ХХІ століття” зробило їй автограф-сесію). Читають метрів модерну: Андруховича, Прохаська, Іздрика, Кожелянка. Є попит на книжки Оксани Забужко, Марії Матіос, Юрія Вінничука, Юрка Покальчука, Ірен Роздобудько, Євгенії Кононенко, Марини Гримич. — Чи сьогодні серед українських літераторів уже є гідна конкуренція таким російським авторам, як Дон! цова чи Марініна? — Це вже навіть не обговорюється. Думаю, це ще не та конкуренція, оскільки книжки Донцової обійшли не тільки Росію, Білорусь, Україну, а й вийшли на європейський книжковий ринок: два роки тому у Франкфурті вона робила автограф-сесію. А це означає, що її вже читають німецькою мовою. Хоча, як на мене, це тимчасовий масовий психоз. Вірю — він мине, і бачу, що ажіотаж проходить. Нам нині масово приносять книжки Донцової ті люди, які ще кілька років тому бігали за кожною її новинкою, збираючи до своїх бібліотек. Щодо Марініної, то її книжками ще періодично цікавляться. Тому, можливо, й зарано говорити про те, що наші жінки-письменниці вже готові конкурувати в масовості видання, але для українського ринку це все ж перемога. — Що заважає українським письменникам набути такої масо! вості? — Зараз в Україні однаково читають українською і російською мовами. І мені приємно, коли люди не бачать різниці, якою мовою читати. Та саме тому, що ми сьогодні звужені до однієї мови, нас не знають. Але щоб про українських авторів знали у світі, їхні твори там мають читати. Я розумію, що твори Андруховича цікаві всім саме тому, що їх перекладено на кілька мов. Любко Дереш модний не тільки в Україні, а й на Заході, бо його нині читають у Німеччині й Польщі. Оксану Забужко читають англійською, чеською та російською мовами. — Чи займає сьогодні книжка чільне місце в нашому житті? — Я багато спілкуюся з молодими людьми, і вони погоджуються, що читати з комп’ютера не так Марина Лібанова з письменником Василем Кожелянком приємно і не так цікаво, як читати книжку. Попри комп’ютеризацію, задоволення від читання не можна порівняти ні з чим іншим. І не таємниця: люди, які читають мало, себе обкрадають. А ось навчити дитину читати й отримувати від цього задоволення — це завдання сім’ї та школи, а не книжкового магазину. — Чи впорається з цим завдан! ням сучасна школа? — Школа навчає дітей читати, але вибирати чи орієнтуватися в літературі вона не вчить. — Чи впливає наша ментальність на розвиток книжкової торгівлі? — Незважаючи на наше уповільнене й виважене ставлення до купівлі чогось нового, у тому числі й нової книжки, кількість книжкових магазинів у Чернівцях зростає. І сьогодні в центрі нашого міста майже за кожним рогом ми можемо надибати книгарню. Це свідчить лише про одне: незабаром Чернівці повернуть собі славу європейського міста, де книгарень більше, ніж кав’ярень. І підтримати імідж нашого міста, яке читає, — це завдання не тільки книжкових магазинів, а й усіх чернівчан. — Хто сьогодні відвідує книжко! вий магазин? — Наша праця певною мірою творча, бо це переважно робота з покупцем, а отже, — з людьми. Тому основне завдання нашого колективу — допомогти кожному покупцеві знайти свою літературу, і щоб кожен із покупців відчував, що ти працюєш тільки з ним, і щоб йому хотілося знову прийти до нашого магазину. А до книгарень сьогодні не заходять випадкові люди. Наш покупець — особливий. Він майже ніколи не поспішає. Може пробути в магазині певний час. У нас, наприклад, є читачі-покупці, які приходять вранці, а йдуть додому в обід. Марія ВИШНЕВСЬКА, м. Чернівці z

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин