Музика 15 · с. 15сторінка оригіналу ↗
АКАПЕЛЬНИЙ ВСЕСВІТ ІРИНИ ШИНКАРУК
Слово Просвіти, №52 за 2006 рік
У чотирнадцять років вона виборола перше місце в номінації “поп” на “Червоній Руті-93” у Донецьку. Тоді Ірина розділила перше місце з Олександром Пономарьовим. У тому ж 1993-му завойовує Гран-прі фестивалю “Білостоцькі мальви” (Польща) і певний час стажується як співачка у Варшавському театрі оперети. Але її найголовнішою перемогою став спеціальний приз “Fidof” на міжнародному фестивалі “Голос Азії”, де пісня Олександра Ходорківського “Місячний оберіг” була визнана найкращою. Співачка видає альбоми “П’ята пора року”, “Крок до літа”, “Я — наче птиця”, “Іду до Вас”. Безумовно, її розвитку максимально сприяв батько — відомий діяч культури, бард, письменник і педагог Володимир Шинкарук. Сьогодні гостя нашої редакції — співачка Ірина ШИНКАРУК.
жили внутрішнє осяяння. Саме там вирішили записувати мій голос у таких місцях, які мають своєрідну акустику, незвичну енергетику. Ми розуміли, що це процес надзвичайно складний і дуже довгий. Але, як кажуть, очі бояться, а руки — роблять… Ми почали його робити і потроху втягнулися в розвідки, поїздки, роботу. За два роки я стільки всього дізналася про Україну, про акапельний спів і народну музику. — Яка інформація для тебе найцінніша? — Це важко пояснити словами, це потрібно відчути. Коли до тебе на концерт приходять люди, вони налаштовуються на твій ритм, на твою енергію. Коли ж ти сам приїжджаєш на їхнє робоче місце, потрапляєш у їхній ритм, у їхню життєву атмосферу, тільки тоді по-справжньому їх пізнаєш. Наші поїздки, записи дали мені можливість відчути людей у різних куточках України, допомогли зрозуміти ці місця. Наприклад, у музеї Шевченка я була десятки разів і ніби
Фото О. Литвиненка усе знала про його життя і творчість. Але коли приїхала туди з командою, поспівала, побула там віч-на-віч з експонатами, то, повернувшись додому, зрозуміла, що відкрила для себе Шевченка. Я почала читати “Кобзар” по-інакшому. Кожна поїздка мала такий ефект. — Яка з тих поїздок запам’яталася най! більше? — Перші записи ми здійснили на Божій горі. Було дуже незвично, було холодно. Та тільки я починала співати, одразу прилетіли птахи і намагалися підспівувати. Кожне місце лишало по собі якусь історію. Так було на київському заводі “Авіант”, дея співала під крилами “Руслана”, так було на Запорізькій ГЕС, де ми записували в технічній шахті. Дуже цікаво було працювати у винних підвалах “Масандри”, на плато гори Карані-Каба у Чорній печері в Криму. Є надзвичайно красива місцина під Каневом — “Королівська криничка”, там
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
