Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє

СВЯТКОВІ РЕЦЕПТИ ВІД СПІВАЧКИ

Слово Просвіти, №52 за 2006 рік

ПОРТРЕТ — Відомо, що останні два роки ти зі сво! їм аранжувальником і музичним продюсером Олександром Потьомкіним працюєш над про! ектом, який не має аналогів ні в Україні, ні в світі. Ви записуєте народні акапельні пісні у найнесподіваніших місцях країни, які мають власну особливу акустику й енергетику. Роз! кажи про цей проект докладніше. — Коли ми реєстрували наш проект в Агенції з авторських прав, то дізналися, що чогось подібного у світі ще ніхто не робив. Ідея виникла кілька років тому під час відвідин Божої гори, що між Кременцем і Почаєвим. Божа гора — місце справжнього паломництва, там, за легендою, була зафіксована з’ява Божої Матері. Це справді місце з якоюсь дивовижною енергетикою. Річ у тім, що ідея зробити акапельний альбом існувала раніше, ми навіть намагалися його записувати в різних студіях, але весь час результат мене не влаштовував, оскільки “колір” звуку був однаковий. Тому цей проект ми відклали. І ось саме на Божій горі пере- Ірина Шинкарук уміє і любить готувати. Серед новорічних страв на її столі переважають грибні. Її рідні люблять збирати гриби, знають грибні місця, а відтак удома їх завжди багато. Ірина полюбляє салат із груздів із часником і сметаною, а також — тушковану зелень. Надає перевагу шпинату, заправленому сиром і яйцями. Але найбільше їй до вподоби гуцульська каша — банош. Це — кукурудзяна каша, яку варять на сметані, гарно перемішують, перетирають, аби не було грудочок. Додають обсмажені шкварки або гриби. Уперше Ірина спробувала її на Івано-Франківщині, коли гостювала у Степана Пушика. Банош — страва дуже смачна і поживна. На Святвечір Ірина обов’язково готує кутю, і на різдвяному столі обов’язково дванадцять страв. На різдвяні свята Ірина співатиме на Майдані. Отже, часу в неї обмаль, але всі страви вона обіцяє приготувати. Звісно, на радість своїм близьким, друзям, сусідам і гостям. ЮВІЛЕЙ 16 грудня з нагоди 70-річчя заслуженого діяча мистецтв України, лауреата багатьох всеукраїнських і міжнародних премій, відомого поета-пісняра Миколи Сингаївського в Київському будинку офіцерів відбувся ювілейний літературно-мистецький вечір. Не всім охочим пощастило потрапити в переповнену концертну залу на творчу зустріч із відомим письменником, де панувало свято українського співучого слова. Такі аншлаги на вечорах поезії нагадали 60—70-ті роки минулого століття, коли українська поезія та українська пісня збирали багатотисячні аудиторії й користувалися всесвітнім авторитетом. Таке ностальгійне враження спростовує думку деяких сучасних “літературознавців”, нібито сьогодні поезія не потрібна народові. Справжня поезія у будь-які часи шанувалася українцями й споконвіку користується великим успіхом у нашого співучого народу, для якого пісня є генетичним кодом нації. У цьому можна було переконатися на творчому вечорі Миколи Сингаївського. Ювілейний вечір відкрило вокальне тріо “Либідь” славнозвісною піснею композитора Володимира Верменича на вірші Миколи Сингаївського “Чорнобривців насіяла мати…” До речі, у творчому доробку Сингаївського — понад п’ятсот пісень, написаних у співавторстві з багатьма відомими українськими композиторами, зокрема з Климентієм Домінчиним, Ігорем Шамо, Віталієм та Аркадієм Філіпенками, Василем Волощуком, Олександром Зуєвим, Леонідом Попернацьким… Але з багатьох мелодій, написаних композиторами на вірші Сингаївського, саме “Чорнобривці” першими знайшли дорогу до людських сердець. І стала його материнська пісня вічною зорею, “зорею благовісною, маминою піснею”, що понад сорок років щемливо звучить в українському піднебессі, зверта-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин