Події, факти, коментарі · с. 2сторінка оригіналу ↗
ПУТІН ВИСЛУХАВ ЮЩЕНКА І ПРОІНСТРУКТУВАВ ЯНУКОВИЧА
Слово Просвіти, №52 за 2006 рік
Візит президента Російської Федерації Володимира Путіна до Києва не приніс жодних сенсацій. Та й мало хто на це розраховував. Адже позиція Кремля щодо основних проблем українсько-російських взаємин залишається незмінною. Про невизнання Голодомору “геноцидом” у листопаді в Києві заявила віце-спікер Думи Любов Слізка. Проти нашого зближення з НАТО заявила у грудні сама Дума ухвалою по СНД. А про незмінність позиції щодо Чорноморського флоту РФ у Криму заявив після зустрічі з Ющенком сам “господар Кремля”. У сферах економіки, енергопостачання, літакобудування та освоєння космосу росіяни готові співпрацювати, але на прагматичній комерційній основі. Що це означає на практиці, ми вже бачимо на прикладі цін на російський газ. Однак Президент Віктор Ющенко вже встиг назвати результати відвідин російського колеги дуже важливими, а міністр (без портфеля?) закордонних справ Борис Тарасюк заявив, що візит президента Росії Володимира Путіна та проведення в Києві першого засідання українсько-російської міждержавної комісії є найважливішою подією 2006 року у відносинах двох країн. Якщо врахувати, що останні майже два роки цих відносин практично не було, то, може, Тарасюк і має рацію. Однак конкретних результатів, які могли б підтвердити такі оптимістичні оцінки, не видно. Оцінюючи домовленості з Путіним, Віктор Андрійович дедалі більше використовував умовну форму. На кшталт: “Серед цілей на найближчі два роки (2007, 2008) хотів би назвати ключові питання, на яких вони з Володимиром Путіним уже зупинилися під час двосторонньої зустрічі”. “Хотів би”, але не може? А коли зможе, адже на день перебування Путіна у Києві до 2007 року залишалися лічені дні? Сам же російський президент був небагатослівним, і через те й конкретнішим. “У нас не було жодних емоційних проблем. Правда, була конструктивна розмова і предметне обговорення конкретних сфер співпраці. Все було прагматично і в дружньому діловому ключі”, — запевнив Путін. У відсутність “емоційних проблем” під час розмови обох президентів якраз легко повірити. По-перше, тому, що після заяви “мочить в сортирах” Путін узагалі уникає емоційних висловлювань щодо тих, кого він недолюблює. А подруге, тому (як твердять російські колеги), які мають джерела у Кремлі, що Путін Ющенка на дух не переносить. Кажуть, що нелюбов “господаря Кремля” до “київського мрійника” інколи набирає патологічних форм: не любить так, як корумповані податківці не люблять чесних бухгалтерів, як продавець не любить неплатоспроможного покупця тощо. Тож чого Путін приїхав до Києва? Швидше для того, аби проінструктувати Януковича, щоб потішити проросійський електорат і прийняти міні-парад вірнопідданства частини українських чиновників. Воно ніби й без особливої потреби, але це так по-східному — по-візантійськи. Та й зрештою треба ж було зробити українцям подарунок на Рік Свині.
z
Володимир ПАВЛІВ
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
