Сторінка · с. 3сторінка оригіналу ↗
Оригінал українською · переклад оновлюється
ДУМКАМИ, ДІЛАМИ, ПОМИСЛАМИ У РІК НОВИЙ
Слово Просвіти, №52 за 2006 рік
З ПЕРШИХ УСТ
Підбиваючи підсумки року, що минає, кожен із нас вірить у краще майбуття. Про що ми мріємо, про що мріють відомі українці напередодні новоліття, які почуття та мрії їх переймають? Відповідають відомі люди України.
Віталій КЛИЧКО, світо" вий чемпіон з боксу, депу" тат Київради: — Чимало моїх дорогих киян — багатодітні родини, пенсіонери чи малозабезпечені громадяни, які за нинішніх обставин підвищення вартості комунальних послуг будуть змушені економити кожну копійку, аби вижити за нових тарифів. Це може призвести до кризи неплатежів, що навряд чи додасть позитивних життєвих моментів. Хочу вірити, що депутатській опозиції Київради більше не доведеться врукопаш відстоювати права наших виборців-киян, адже мені вже доводилося й розчаровуватися у боксерських здібностях колег. Я на той час був у протилежному кутку зали, коли моїм колегам довелося вступати у вимушені сутички захисту від групи так званих
ОСВІТЯНСЬКІ ЗДОБУТКИ
22 грудня 2006 р. в столиці України відбувся п’ятий конґрес Всеукраїнського педагогічного товариства ім. Г. Ващенка. Заснована в 1995 р., ця організація ставить основним своїм завданням відродження та утвердження засад української національної педагогіки. Один із напрямків цього — повернення українському народові багатої творчої спадщини видатного українського педагога, психолога, прозаїка і публіциста Григорія Ващенка (1878—1967), що довгі роки перебувала під забороною. На сьогодні Товариством і створеною при ньому Фундацією ім. Г. Ващенка видано вже шість томів творів педагога, останній з яких — щойно опубліковані “Спогади. Статті” — було презентовано на конґресі. У томі, замовити який (як і деякі попередні томи) можна за електронною адресою www.ahp42@yahoo. com, вміщено спогади Г. Ващенка з часів намагань розбудувати українську освіту й національне виховання в умовах доби визвольних змагань (1917—1920 рр.) і перших років радянської влади, а також публіцистичні статті, написані у 50-ті роки. Зі звітною доповіддю на конґресі виступив голова Товариства проф. А. Погрібний, повноваження якого делегати продовжили на наступний термін. Свої міркування про напрямки подальшої роботи Товариства висловили народ-
“депутатів”, які несподівано увійшли до зали з депутатськими значками. Не хочеться, щоб наші засідання у майбутньому новому році нагадували боротьбу чи бокс. Тож за таких тенденцій у Київраді не можна втрачати бойових навичок, aдже у нашу впевненість вірять виборці, а ми їм бажаємо добра й благополуччя у Новому році і готові за це постояти.
Олесь ДОНІЙ, політо" лог Центру політичних до" сліджень: — Закінчується рік старий, а на порозі Новий. Хочеться, щоб кожна оселя була щедро обдарована здоров’ям, щастям, радістю, та усім необхідним. Закінчилися бюджетні війни між законодавчою і виконавчою владами — розчерком пера нашого Президента. Я вважаю, що підписання річного бюджету на наступний рік стане безперечним успіхом насамперед Президента України Віктора Ющенка. Ми розуміємо — цей бюджет не подарунок усім нам, він ще потребує суттєвих корекцій, доробок, але він дає надію кожному з нас на перемогу і призупинення опонентів на рівні між дійсністю, планами і політичними іграми.
Катерина ЮЩЕНКО, Голова Наглядової Ради Міжнародного Благодій" ного Фонду “Україна 3000”: — Астрологи кажуть: якщо 1 січня Нового року відчинити вікно назустріч сонцю, світло завітає у наші домівки з радістю і принесе в кожну родину добро і здоров’я. Я сподіваюся, що ми впевнено розчинили те Вікно Радості у дім здоров’я нашим дітям: це наша турбота про спорудження у наступному році Лікарні Майбутнього для хворих дітей країни. Піклування про здоров’я кожної дитини — це захист дитячого майбутнього. Кожну внесену копійку Фонд отримує завдяки вам, дорогі мами і тата, бабусі й дідусі, благодійники. Тож ваші кошти — майбутнє дитини, яка мусить бути здоровою. Вірю, що вже у наступному році сумні обличчя тих діток, що живуть надією видужати, осяють радісні усмішки. Саме їм ми маємо допомагати разом, спільно, щодня, аби вони міцно стали на ноги. А наші, бодай маленькі внески, підуть на цю благодійну справу, яка відгукнеться щедрим дарунком — фізичним здоров’ям недужих дітей.
Хіросі КАТАОКА з краї" ни Сонця: — Здавна країна Японія має назву Ніхона, що в перекладі означає країна Сонця. Пригадую, професор української філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка Ростислав Радишевський ще півроку тому про мене сказав: “Наш аспірант став кандидатом філологічних наук, він справжній японець з країни Сонця з українською душею”. Я пишаюся такою високою оцінкою. В Університеті я — єдиний японець, який вивчає український фольклор і захистив кандидатську про український фольклор в Україні українською. Вперше в Україні. Моя батьківщина — Японія, а душа належить Україні. Мрію, що моя докторська дисертація, над якою я вже розпочав роботу, буде подарунком моїй Україні, недарма японці переконані, що ядро східнослов’янського фольклору походить із давніх українських коренів.
Юрій ГНАТКЕВИЧ, на" родний депутат України: — Серед депутатів Верховної Ради І скликання, яка проголосила незалежність України, небагато тих, хто, залишившись у політиці, пропагують ідею українського національного відродження. Повернувшись знову у Верховну Раду, вірю, що зможу про це в майбутньому році нагадати виборцям. Нашій справі допомагатиме і благодійний фонд ім. Олекси Гірника “Українським дітям — українське слово”, який я очолюю. Підготовлено й видано три праці, присвячені національному відродженню, в яких нариси про гірку долю української мови в українській державі актуальні й нині, тож недарма один із них має назву “За святу українську справу”. Чимало статей та інтерв’ю, відкритих листів, у яких розкривається тема єдності українського національно-демократичного руху, боротьби за українську національну ідею та національне відродження допоможе нашим виборцям насамперед СПІЛЬ- НО ДБАТИ ПРО КУЛЬТУРУ МОВИ, ПРО КУЛЬТУРУ ДУМКИ, ПРО ТЕ, ЩОБ РІД- НА МОВА НЕ ЗНИКЛА, А РОЗВИВАЛАСЯ.
Іван МАРЧУК, великий художник сучасності: — Моїми почуттями фантастично перенасичений Новий рік. За останні півроку я встиг підготувати кілька персональних виставок, а їх у моїх планах ще понад шістдесят. І всі дорогі та рідні, наче найперша, яка відбулася 1990 року у столичному Національному художньому музеї. Нова виставка незабаром відбудеться у Новому році. Моє щедре сонце саме в зеніті, а душа тягнеться до батьківської землі, до земляків — у село Москалівку Лановецького району на Тернопільщині, де народився, виріс, де жили батько-матір, троє сестер. На 560-ліття району дітям рідної школи у дарунок я привіз комп’ютер. Тоді й з’явився цикл “Виходять мрії з берегів”. Він дуже свобідний і дивний, не всім імпонує — це ж абстрактні речі, однак я змагаюся з витворами природи: навіть самоцвіти, яшми чи лаки не можуть того зробити, що вже єна них. А найголовніше: мрію щиро порадіти разом з усіма вами, якщо зможу всіх запросити у Новому році на відкриття новозбудованого музею Івана Марчука.
Опитувала та фотографувала Алла ГЛЕМБОЦЬКА
z
«Слово Просвіти», CC BY 4.0; machine translation from Ukrainian by Prosvita.Digital · PDF у Вікісховищі ↗
