Події, факти, коментарі 3 · с. 3сторінка оригіналу ↗
П’ЯТИЙ КОНҐРЕС ВАЩЕНКІВЦІВ
Слово Просвіти, №52 за 2006 рік
ний депутат України Є. Гірник, проф. П. Кононенко, директор Українського гуманітарного ліцею Г. Сазоненко, редактор газети “Освіта” О. Коноваленко, автор щойно виданої фундаментальної праці “Теоретичні засади української національної педагогіки” проф. О. Вишневський, керівник Центру українознавства Товариства “Знання” А. Мартинюк та ін. Активну участь в обговоренні взяли також делегати (переважно керівники ващенківських організацій) з областей: О. Колесник (Вінниця), Л. Ольхова (Луцьк), С. Журавель (Чернігів), О. Жосан (Кіровоград), Є. Вітвицька і Т. Мельник (Севастополь), Н. Гогохія (Луганськ), М. Чумарна (Львів), І. Руснак (Чернівці), Г. Токмань (Переяслав-Хмельницький) та ін. Конґрес ващенківців прийняв резолюцію, що визначає напрямки роботи Товариства на найближчі роки. Як зазначено в резолюції, освоєння педагогічних ідей Г. Ващенка, а особливо впровадження їх у практику сьогодні натрапляє на значні труднощі, що пов’язано найперше з відсутністю чітких українських національних орієнтирів державотворення. Усе ще велику відстань між педагогічними імперативами Г. Ващенка та сьогоденною освітянською реальністю в Україні увиразнюють, зокрема, такі факти, як нехтування загалом у країні справою українського національного виховання, відсутність у сотнях населених пунктів сходу та півдня України українських шкіл і зросійщеність більшості вищих навчальних закладів, недооцінювання, а то й протидіяння впровадженню в освітню практику українознавства й свідомо-злочинне скорочення у ВНЗ годин на українознавчий цикл дисциплін. Ващенківці вважають пріоритетними ті напрямки своєї діяльності, які спрямовані на посилення внеску освіти у зміцнення української нації та Української держави. Особливо було акцентовано на необхідності здійснення практичних заходів для видання й повного забезпечення всіх шкільних бібліотек ще й понині відсутніми у більшості з них вибраними працями видатних національних педагогів — К. Ушинського, С. Русової, І. Огієнка, Б. Грінченка, І. Стешенка, Г. Ващенка, В. Сухомлинського та ін. як першоджерел, без освоєння яких учитель не може перебувати на висоті державницьких вимог, що їх ставить перед освітянами українське суспільство.
Інформація “СП”
z
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
