Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Святі Батьківщини своєї після смерті не покидають”. Д. Туптало · с. 6сторінка оригіналу ↗

ДУХОВНЕ СЯЙВО ДИМИТРІЯ РОСТОВСЬКОГО

Слово Просвіти, №52 за 2007 рік

11 грудня в Макарові відбулася знаменна не лише для України, а й для всьо6 го православного світу подія. Тут урочисто відкрили пам’ятник святому, пись6 менникові, церковному і культурному діячеві ХVII—XVIII століть, славетному си6 нові Макарова Святителю Димитрію Ростовському (Данилові Савичу Тупталу). Євген БУКЕТ Фото автора Розмови про належне вшанування пам’яті земляка точилися на Макарівщині ще з кінця 70-х років минулого століття. У 80-ті краєзнавчий клуб “Пошук” районного центру творчості дітей та юнацтва під керівництвом Діни Нетреби дослідив архіви й провів наукову конференцію, завдяки чому ім’я Святителя стало відоме серед широких верств населення краю, і в Макарові заговорили про те, що центральна вулиця селища мусить носити ім’я славетного земляка. Центр творчості незабаром отримав ім’я Данила Туптала, а питання перейменування вулиці Фрунзе на вулицю Димитрія Ростовського досі (а це вже добрих два десятки років) обговорюють на сесіях селищної ради. Вже на початку нинішнього століття, 2001 року, макарівське поліграфічне підприємство “Гарнітура” перевидало фундаментальну працю митрополита Іларіона (Івана Огієнка) “Святий Димитрій Туптало. Його життя та праця”, що вперше побачила світ 1960 року у Вінніпезі (Канада). Тоді ж було засновано районну премію імені Данила Туптала за особливі досягнення у відроджені духовності, першим лауреатом якої став знаний у районі вчитель-краєзнавець, письменник, член НСПУ Петро Панасович Сиченко. За ці роки серед громади району утвердилася думка, що Святитель Димитрій — найвидатніша людина, що народилася і виросла на Макарівській землі. Його ім’я не сходило зі сторінок газет, фігурувало в історико-краєзнавчих розвідках, поети і школярі присвятили йому десятки віршів. 2003 року з ініціативи заслуженого художника України Анатолія Марчука Макарівський районний осередок ВМГО “Молода Просвіта” звернувся з листом до депутатів Макарівської районної та селищної рад, Макарівської райдержадміністрації з пропозицією встановити пам’ятник Святителеві Димитрію Ростовському в селищі. Автор проекту Анатолій Марчук протягом чотирьох років, що минули відтоді, на громадських засадах провів безліч нарад, консультацій із представниками влади і бізнесу, залучив до реалізації проекту талановитого українського скульптора, члена НСХУ Володимира Шолудька — автора найбільшого в світі пам’ятника Тарасові Шевченку в Ковелі, навіть розробив концепцію перетворення Макарова на місце паломництва всього православного світу. У районі тричі проводили громадські слухання з цього питання (щоразу в новому складі райдержадміністрації). Без перебільшення, події, пов’язані з пам’ятником Святителю, мали величезний резонанс. Згадаю, наприклад, протести Московського патріархату проти встановлення монумента після того, як проект отримав благословіння Святійшого Патріарха Філарета, і Київський патріархат почав будівництво церкви в ім’я Димитрія Ростовського, або те, якими гарячими були дебати про місце встановлення пам’ятника. Проти виступала і прокомуністична рада ветеранів. Для того, щоб не допустити встановлення монумента Святителю, вона навіть рекомендувала районній раді встановити пам’ятник Тарасові Шевченку! Важливу роль у цій “епопеї” відіграла районна газета “Макарівські вісті”. Протягом всього цього часу питання належного вшанування славетного земляка було у виданні темою №1. Рік тому, 11 грудня 2006 року, справа зрушила з мертвої точки. Представники районної влади урочисто заклали перший камінь під Азбука духовної премудрості Данила Туптала — Духовне, коли роздається, ще більше примножується. — Любов душі до духовних висло6 вів служить знаком здоров’я її. — Спокою душі ніщо так не слу6 жить, як свобода від турбот і суєти. — У душі немилостивій Бог не пе6 ребуває. — Самих справ — без слова — мало для научання. — Корінням і джерелами справ служать роздуми. — Добрі діла будуть тоді великими, коли ми не вважаємо їх великими. монумент Святителю Димитрію. Таке народне віче, яке того дня зібралося на площі біля автостанції, Макарів бачив лише під час помаранчевих подій осені 2004-го. Тоді ж відбувся і перший фестиваль духовної музики імені Димитрія Ростовського, який втілив у життя видатний український композитор макарівець Віктор Степурко. А через кілька днів у Центрі творчості дітей та юнацтва імені Д. Туптала з ініціативи тодішнього заступника голови районної адміністрації з гуманітарних питань, а за сумісництвом — голови РО Конґресу українських націоналістів Раїси Резніченко було відкрито кімнату-музей Димитрія Ростовського. Новопризначений голова райдержадміністрації бізнесмен Юрій Забела після того, як навесні очолив РО політичної партії “Народний Союз “Наша Україна”, почав активно підтримувати національні питання. Саме він знайшов меценатів, які профінансували виготовлення скульптури, а також разюче змінили весь зовнішній вигляд районного центру. Потому, як у вересні Макарів відвідав Президент України Віктор Ющенко, Юрія Забелу було призначено виконувачем обов’язків голови Житомирської обласної державної адміністрації… Отже, 4 жовтня, в день обретіння мощів Святителя, було освячено церкву в ім’я Димитрія Ростовського, а 11 грудня, в день його народження й пам’яті, відкрили пам’ятник. На захід прибули керівники двох областей: Київської — Віра Ульянченко і Житомирської — Юрій Забела. Вони привітали громаду району з цією знаменною подією, слово надали також заслуженому артистові України, лауреату Шевченківської премії Анатолієві Паламаренку, який прочитав уривки з Кобзаря. Потім макарівці попрямували до Будинку культури, де відбувся другий фестиваль духовної музики. *** Життя Данила Туптала — це життя десятків великих українців того періоду. Це вони, українці,— Л. Баранович, М. Смотрицький, І. Гізель, І. Вишенський, Г. Кониський і багато інших несли вітчизняну барокову культуру XVIII ст. в Росію. І серед них найталановитіша постать Данила Савича Туптала, а в церковному світі Димитрія Ростовського, якого історики назвали “найсвітлішою особистістю в церковному світі XVIII століття”. А сучасний академік Д. С. Лихачов назвав його “останнім письменником, що мав величезне значення для всієї православної Східної та Південної Європи”. Історик Є. Поселянин зазначав, що все цінне в письменникові мав Данило Туптало: вірність своїм переконанням, правдиву щирість, правду, що ні Мешканці Макарова на відкритті пам’ятника Святителю перед чим не спиняється, глибоку людяність і жагуче бажання добра ближньому. А ще — віру в те, що життя може стати світлішим, теплішим та кращим. Значення його творчості колосальне. На працях Туптала виховувалося не одне покоління православної Європи. Опікун скривджених та нещасних, Димитрій моральним життям своїм стояв вище за всіх. “Четьї Мінеї” мали великий вплив і на Тараса Григоровича Шевченка. Ще в дитинстві Тарас вечорами з великим захопленням читав ці товсті книги, від яких не міг відірватися. Це вони формували світогляд майбутнього великого поета. Колосальний і вирішальний вплив справили “Четьї Мінеї” Туптала на іншого видатного сина України — філософа, поета і прозаїка, церковного і громадського діяча, митрополита Іларіона (Івана Івановича Огієнка), вони заповнювали його всього і, як сам згадує, “… читав їх з небувалим тремтінням і захопленням. Мені відкрився зовсім інший світ, світ ясний та блискучий, і саме буденне життя стало іншим. Я ходив, як заворожений… Я ясно відчув, що з того часу я зрозумів по-іншому цілий світ і всі свої обов’язки в ньому. У мене виросли воля і розум, я виразно відчув у собі душу, що не залежна ані від убогости, ані від бідних обставин”. Як письменник, більшість творів якого втрачено назавжди, як людина, навіть як святий — Данило Туптало пережив і переживає велику трагедію. В Україні ім’я письменника, творча спадщина якого могла б скласти 30 томів по 600—700 сторінок кожен, сьогодні мало кому відоме. Склалося так, що впродовж трьох віків Туптала, який з 58 років життя п’ятдесят жив і працював в Україні, штучно перетворили на російського церковного і культурного діяча. І навіть православна церква внесла у свої списки святителя Димитрія як першого російського святителя синодального періоду. А його “Четьї Мінеї” зазнали нещадної цензури. 1740 року московська цензура заборонила видавати “Життя Святих” українською мовою. Коли ж 1744 року Лавру відвідала цариця Єлизавета, то монастир звернувся до неї з проханням видрукувати “Життя Святих” мовою автора. Цариця “соизволила”, та святий синод не здався, посилаючись на те, що з 1720 року заборонено українську мову, і знайшов своїх знавців російської, які вісім літ виправляли у “Житті Святих” і мову, і наголоси на свій лад, а всі відомі до того часу видання “Житій Святих” спалили. Так і досі зі святителя Данила Туптала уперто роблять росіянина, і його величезну культурну працю відбирають в українського народу… Християнський подвижник, людина енциклопедичних знань, талановитий проповідник, письменник, стиль і мова якого були зразком витонченості, автор і укладач однієї з найпопулярніших протягом двох віків книги для сімейного читання “Четьї Мінеї” — макарівець Данило Туптало, вірний син України, який щиро молився за її долю перед Господом. Він укрив нев’янучою віковічною славою й українську церкву, й український народ, й українську культуру, а відтепер благословляє всіх нас з пагорбів рідного Макарова. Скульптор Володимир Шолудько (в центрі) з колегами-художниками

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин