“Що робити, щоб до зниклих мов не ввійшла українська, адже вона — одна з найбагатших?” · с. 10сторінка оригіналу ↗
ЩОБ УКРАЇНСЬКА МОВА
Слово Просвіти, №52 за 2007 рік
Професор Олександр Пономарів та поет Іван Драч ву, бо кожне словечко в ній як громовиця: так довго і так часто ворожі блискавки били, обпалювали могутнє дерево нашої рідної мови. “Державна мова: статус, стан і перспективи” — такою була тема доповіді академіка, директора Інституту літератури НАНУ, радника Президента України Миколи Жулинського. Хоч спливло уже 16 років незалежності України, а досі не закладено ідейно-світоглядного фундаменту національної віри, а без неї нема ні людської гідності, ні морального ідеалу. З настанням незалежності до влади прийшла не національно свідома еліта, а комуністичні й комсомольські апаратники, що пристосувалися, перефарбувалися і зайняли керівні крісла. Відбулася приватизація політики, створено олігархопартії, влада комерціалізувалася, а мораль витіснено на узбіччя. Безумовно, без пріоритету національної культури, мови, споконвічних духовних цінностей не зможемо вийти на магістралі європейської спільноти, світові обшири. Щоб нас прийняли там, треба створити український цивілізований образ. Маємо величезні багатства, та не можемо гідно і бережно ними розпорядитися. Європа демонструє цивілізацію єдності, любові, поваги до людини. Зрозуміло, що в Європі теж є проблеми, але це не означає, що ми не повинні бути з нею. Не можемо забувати, що проблема мови церкви — важливий фактор. Тут варто згадати слова Папи Івана Павла II з його виступу перед киянами: “Найсвятіше диво Покрови України, допоможи, щоб вони не забували свого імені”. А духовна ідентичність наших громадян може бути лише завдяки культивації рідної мови. Пам’ятаймо, що у глобалізованому світі зараз триває конкуренція мов. 72 відсотки всіх інтернет-сайтів — англійською, 7 — німецькою, 3 — французькою, іспанською, японською. Який відсоток українською? Як передбачають учені, наприкінці третього тисячоліття може зникнути половина з нині діючих 7 000 мов. Упродовж кожних двох тижнів зникає одна мова, а з нею — культура, традиції. Що робити, щоб до зниклих мов не ввійшла українська, адже вона — одна з найбагатших? 42 мільйони слововживань має лінгвістичний реєстр української мови. Підготовлено 20 томів тлумачного словника. Хіба таке багатство можна втратити? Хіба можна спокійно спостерігати, як забувають, зневажають, топчуть, паплюжать мову великої нації? На жаль, маємо сьогодні кризу освіти в Україні. Чи не тому інтелектуальний рівень молоді невпинно знижується? У США це вже зрозуміли. Ще чверть століття тому вчені Гарвардського університету розробили програму “До джерел”, що передбачала ґрунтовне вивчення у вищій школі мови, історії, культури. Впроваджено обов’язкові поїздки студентів країною, чимало зроблено для піднесення патріотичного духу. І це змінило ситуацію. А чому Україна цього не робить? Ще на зорі незалежності розроблено гуманітарну програму розвитку українського суспільства. Саме тоді Адміністрацію Президента очолював Д. Табачник. І, зрозуміло, цю програму “поховали”. Конґрес української інтелігенції, Рада з питань культури і духовності при Президентові України ініціюють проведення у лютому 2008 р. Форуму української інтелігенції. Хочемо винести на обговорення нову концепцію гуманітарного розвитку. Слід змінити ставлення до української мови. Тут треба взяти за приклад Францію, хоч вона більш поліет-
Виступає академік Микола Жулинський нічна. Але всі французи — за французьку. 1994 року прийнято закон про французьку мову. Жоден чиновник цієї держави не може вжити іноземне слово, якщо йому є відповідник у рідній мові. На такого порушника мовного законодавства чекає або півроку ув’язнення, або великий штраф. В Україні досі не прийнято закону про українську мову. Національна рада підготувала проект концепції державної мовної політики, що перебуває зараз в юридичних службах Секретаріату Президента. Чекає на затвердження і нова редакція правопису. Питання формування єдиного українського інформаційного простору повинно бути розглянуте на засіданні РНБО як одна з проблем національної безпеки. Звертаючись до представників громадськості, М. Жулинський закликав повніше використовувати чинне законодавство для зміцнення державності української мови, рішучіше, наполегливіше відстоювати свої права, вимагати прийняття парламентом закону про українську мову, а від Міносвіти — дотримання чинного законодавства. У доповіді “Зміцнення і захист державної мови — право і обов’язок громадянського суспільства” кандидат філологічних наук, доцент Юлія Солод констатувала: учнівська і студентська молодь сьогодні може українською мовою звернутися до вчителя чи викладача, заробити гарну оцінку чи сяк-так “надряпати” твір, але ця мова, на жаль, ще не стала для більшості мовою душі, повсякденного спілкування. Сьогоднішні десятикласники народилися вже в час незалежності. То чому ж українська мова не стала мовою душі для кожного з них? Чи не тому, що наші державні достойники усі ці роки були здебільшого малоросами і дбали передусім про власні інтереси. Треба пам’ятати, що українська незалежність постала насамперед завдяки громадянському спротиву — діяльності Гельсінкської спілки, самвидаву, Народному руху України, студентським голодуванням. І зараз громадянські інституції мають діяти активно, не менш рішуче, ніж тоді. Адже “яструби” іншої держави намагаються вкласти у вуха й душі співвітчизників, що українська мова — меншовартісна. Але ми добре знаємо, що їм потрібна не вільна і заможна Україна, а українська територія. І маємо робити з цього відповідні висновки. “Жіноча громада” закликає громадські організації національних меншин теж сприяти наповненню реальним змістом статусу української державної мови. Разом ми створимо інший духовний клімат у державі. Академік, керівник астрономічної обсерваторії НАНУ, відомий громадський діяч Ярослав Яцків сказав, що в академічній науці з мовним питанням усе більш-менш гаразд, хоч малоросійський елемент ще є. Головна редакційна видавнича рада НАНУ підтримує лише видання українською. Щоб подолати перепони на шляху до утвердження державності української мови, слід зробити цю мову престижною. Нею обов’язково повинні розмовляти знані в суспільстві люди. Українські школи мають бути кращими, оснащеними найсучаснішою технікою і високоякісними підручниками. Я. Яцків розповів, як під час відкриття української гімназії в Криму він побачив юрбу агресивних людей, що пікетували цей навчальний заклад. Академік зізнався у розмові з ними, що знає 10 іноземних мов, і це лише допомагає йому в повсякденному житті. “Нам достаточно одного русского языка!” — твердив натовп. Агресія. Скляні очі. Не хочуть нікого слухати. Тому вкрай потрібно підвищувати якість навчання мовою титульної нації, зробивши відповідні надбавки для вчителів української мови, видавати більше книжок українською, відновити мережу книготоргівлі. Усе це має сприяти якісним змінам у суспільстві. Доктор філологічних наук, професор, член МО “Жіноча громада” Ядвіга Януш присвятила свій виступ навчально-виховному спрямуванню української мови у вищій школі. Вона нагадала вислів одного з чільників ЮНЕСКО про те, що освіта — це прихований скарб, який обов’язково виявить себе у майбутньому. Курс української мови повинен займати пріоритетне місце у навчальних програмах не лише гуманітарних, а й технічних, економічних, інших ВНЗ. Треба відверто зазначити, що середні навчальні заклади не дають зараз ґрунтовних знань із мови. Причина цього — недосконалі програми, брак кваліфікованих, національно свідомих учителів, недостатня кількість підручників, методичної літератури, технічних засобів навчання. Вивчення української мови у неспеціалізованих ВНЗ нині дискутують. Українську ділову мову вивчають за скороченою програмою. Українська мова за професійним спрямуванням теж потребує уваги, адже студенти вчаться лише складати документи. Така тривожна ситуація виникла тому, що при Міністерстві науки і освіти не створено координаційної ради з мовного питання, що скеровувала б ці дії у потрібне русло в неспеціалізованих ВНЗ. Щоб підготувати не лише кваліфікованих фахівців, а й людей
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
