Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Слід докорінно змінити вектор гуманітарної політики у сфері державної мови, історії, літератури, мистецтва”. · с. 11сторінка оригіналу ↗

СТАЛА МОВОЮ ДУШІ

Слово Просвіти, №52 за 2007 рік

культурних, мислячих, варто у всіх ВНЗ запровадити курс сучасної української мови. Такий курс розроблено, але міністерські чиновники не впроваджують його, мотивуючи браком коштів. Не можемо допустити, щоб фахівець з дипломом ВНЗ спілкувався суржиком, мовою містечкового перекупника чи сільського бригадира. Згадаймо слова Сократа: “Скажи що-небудь, щоб я тебе побачив”. Професор Київського національного університету ім. Т. Шевченка, заступник голови ВУТ “Просвіта” Олександр Пономарів наголосив на виховній ролі української мови у навчальному процесі. Тут варто нагадати вислів М. Грушевського: “Будь-які українські питання, що без мови, побудовані на піску”. Численні завойовники прагнули позбавити наш народ не лише власної території, а й мови. У колишньому Союзі не наважувалися твердити, що української мови нема, але звузили сферу її вживання. Система взяла з творів Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки та інших визначних майстрів слова те, що було їй потрібно, вилучивши з їхнього доробку те, що не підходило. Треба наголосити, що українська мова ніколи не виходила з ужитку в Україні, вона завжди була духовним стрижнем народу. Після проголошення незалежності мова мала б розквітати, охоплювати всі сфери життя, але цей процес з відомих причин пригальмувався. Нам накинули ідею двомовності. А якщо не розвивається мова, то знижується інтелект. Багато українців досі послуговуються московською мовою, живуть за духовним московським часом, тому вони або агресивні, або байдужі до всього. Чи не тому, живучи без української книги, в чужомовному інформаційному просторі, люди нерідко добровільно відмовляються від свого, самоасимілюються. Де видано, щоб учителі й викладачі на заняттях спілкувалися українською, а на перервах — російською? Таких учителів не повинно бути у навчальних закладах. У всьому світі ви не побачите двох французів, двох німців, двох португальців чи поляків, які б не розмовляли при зустрічі рідною мовою. А в нас це на кожному кроці. Директор київської гімназії №30 “Еконад” (“Економічна надія”) Лілія Донська запропонувала присутнім обговорити цікаву тему — “Українська мова в сучасній столичній школі як засіб формування національного світогляду”. До гімназії здебільшого приходять діти з російськомовних родин, але тут їх залучають до державної мови і культури. Це непросто. І педагогічний колектив усе робить для того, щоб діти переконалися: українська мова — красива і багата, спілкуватися нею — престижно. Саме цій меті підпорядковано всі навчально-виховні заходи. У гімназії — 800 учнів. Кожен клас бере участь в акції “Моя Україна у світі єдина”. Кожен клас обрав собі одну область України і вивчає її економіку, культуру, мовні особливості. Розроблено також проект “Бути киянином — щастя і честь”. Учнівський центр “Дивослово” уклав угоду з музеями Києва: діти відвідують ці заклади культури, спілкуються зі знавцями історії, археології, мистецтва, збагачують свої знання, а водночас і мову. Лілія Донська закликала до оптимізму — менше нарікати на негаразди, а більше переконувати дітей у тому, що жити в Україні й бути українцем — висока честь, що нашу молодь чекає велике майбутнє. Не можна допускати, щоб нам нав’язували вічну печаль, скорботу, меншовартісність. Маємо нести у своїх душах велич, красу, віру. Кандидат технічних наук, доцент Київського національного економічного університету ім. В. Гетьмана, голова секретаріату МО “Жіноча громада” Тамара Романюк розповіла про те, що проведено опитування студентів 70 ВНЗ у Києві, Львові, Чернівцях, Вінниці, інших містах. Студенти мали сказати, якою мовою вони навчаються, відповідають на заняттях, спілкуються у товаристві. Опрацювавши кілька тисяч анкет, дійшли висновку: 77 відсотків студентів навчаються українською мовою, відповідають українською на заняттях — 80 відсотків; курсові роботи готують українською — 99 відсотків; 97 відсотків хотіли б спілкуватися у своєму середовищі українською мовою, 3 — російською. У молодіжному середовищі студенти спілкуються українською — 30 відсотків, частково українською — 5, російською — 59. На запитання, яку українську книжку прочитали нещодавно, маємо відповіді: вірші Ліни Костенко, “Вер- У президії “круглого столу” — відомі вчені, громадські діячі шники” Ю. Яновського, “Жовтий князь” В. Барки, прозу Л. Дереша. Дехто відверто зізнався, що востаннє книжки читав ще в школі. Такі відповіді на анкети повинні спонукати викладачів до активнішої роботи з естетичного виховання молоді, прищеплення юнакам і дівчатам любові до рідного слова, прагнення не просто знати, а пишатися набутками культури свого народу. Кандидат історичних наук, професор, проректор з виховної роботи Київського університету ринкових відносин Ніна Пода у виступі “Рідна мова як засіб формування свідомої особистості держави” процитувала сумнозвісні слова дружини Президента Росії Л. Путіної: “Границы России заканчиваются границами русского языка”. Насторожує і той факт, що серед 450 депутатів українського парламенту лише 35 за національністю українці. То в якій державі ми живемо? Украй потрібно, щоб під час прийому на роботу в державні установи претенденти на посади складали іспити з історії України й української мови. Відповідні іспити повинні складати іноземці, отримуючи громадянство. Варто тут перейняти досвід хоча б держав Балтії. Щоб мати роботу і певний статус у національних державах, У роботі “круглого столу” активну участь узяли науковці, педагоги, громадський актив

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин