“У вас є шанс доторкнутися до Мудрого. Зробіть це”. · с. 6сторінка оригіналу ↗
ПОСТАТІ
Слово Просвіти, №52 за 2008 рік
Надія КИР’ЯН Нещодавно у Національній фі$ лармонії України відбувся творчий вечір Євгена Свер$ стюка “На святі надій”. Зал вітав ювіляра стоячи, з великою поша$ ною — адже він, без перебільшен$ ня, — “совість нації”. Понад півсто$ ліття він задавав моральні орієнти$ ри. Правозахисник Василь Овсієн$ ко пише про його роль у 1960— 1970$ті роки: “Для мене, вчораш$ нього студента, вчителя-початків$ ця, Василь Стус був одним із майже небожителів рівня Івана Світлично$ го, Івана Дзюби, Євгена Сверстюка, В’ячеслава Чорновола, Валентина Мороза, Левка Лук’яненка, Михай$ ла Гориня, Івана Кандиби”. Євген Олександрович поділив$ ся приємною звісткою — земляки нещодавно визнали його почесним громадянином Волині. “80 років тому, — розпочав він, — у Волинському селі Сільце Горо$ хівського повіту в селянській сім’ї, де вже було четверо дітей, наро$ дився хлопчик. Житлові умови — майже як у відомій загадці: “без ві$ кон, без дверей повна хата людей”. І не було проблем. Проблеми з’я$ вилися згодом”. Леся Матвійчук, Микола Ко$ сицький, Василь Овсієнко та сам автор читали вірші Євгена Свер$ стюка, лауреати премії ім. В. Стуса Олена Голуб та Ольга Ступак вико$ нували його співані поезії: Перегортаю жовті сторінки, Як пізня осінь листя облетіле… Перегорнемо й ми сторінки Єв$ генового життя. Тоді так велося: старші мали господарювати, а найменший по$ винен іти вчитися. У цьому було щось святкове: “Чекання свята, прагнення животворити, берегти і творити свято визначає мій життє$ вий стиль. У джунґлях університетської фі$ лософії з третіх рук, у лябіринті що$ денної рутини вироблявся релігій$ ний індиферентизм. І тільки в тю$ ремній камері навпроти Св. Софії я остаточно прокинувся і зрозумів, що душа тужить до Вічного Неба. Схиляюся перед пам’яттю моїх неписьменних батьків: з дитинства я брався за книжку, де “за Бога”, непристойністю була книжка проти Бога. От тільки було непросто це
Ніна ГНАТЮК У передмові до книжки епісто$ лярію Івана Світличного відо$ мий літературознавець, лау$ реат Національної премії України імені Тараса Шевченка Михайлина Коцюбинська так написала про цю яскраву особистість, виняткові ри$ си його характеру: “Уміння стати над обставинами. Вірність справ$ жнім, неминущим духовним цін$ ностям”. Листи для Івана Світличного, в’язня сумління, були “духовним опертям й захисним панциром, інструментом творчої реалізації й життєдайного спілкування духовно споріднених людей”. І хоч як гнітила його чужина, ві$ дірваність від рідної землі, мови, культури, ці листи надзвичайно світлі, просякнуті гумором, непід$ робною щирістю і вірою у ту спра$ ву, якій віддано життя. “Страдни$ ком я не почувався ніколи, й у наг$ нітанні страхів є щось фальшиве”. Навіть в умовах табору, заслан$ ня Іван Світличний напружено пра$ цював, багато читав. У його листах — десятки імен видатних філосо$ фів, письменників різних епох. Перебуваючи на засланні, за$ мовляє дружині й друзям словни$ ки, класику, твори сучасних пись$ менників. Коло його зацікавлень величезне: В. Фолкнер, Т. Манн, О. Блок, М. Монтень, М. Пруст, А. Ахматова, А. Платонов, І. Жилен$
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
