Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“То чи не задалеко ми відбігли від себе?” · с. 7сторінка оригіналу ↗

ПЕРШОДРУК

Слово Просвіти, №52 за 2008 рік

Ірина Фаріон ської мови, у завжди пишемо пе$ ред буквосполученнями льв, хв, тв, св, перед в, ф: у Львові, у хвої, у твоєї, у воду, у фірі. 3. Інтерференційне м’якJ шення (палаталізація), а саме: а) м’яка вимова кінцевого [р] на зразок кобза[рґ], волода[рґ]. Згадаймо назву Грінченкового словника: “Словарь української мови” — це діялектна, ненорма$ тивна вимова. Характерною ри$ сою системи приголосних північ$ них і більшости південно-західних говорів української мови (крім покутсько-буковинських говірок і паралельної вимови у західнопо$ ліських говірках: косарь, гончарь) є ствердіння колишнього м’яко$ го [рґ] незалежно від позиції, нап$ риклад, господа[р], бу[р]ак і зу$ мовлену цим відсутність у їхньо$ му складі фонеми [рґ] [5, с. 72]. З огляду на норму сучасної літера$ турної мови кінцеве [р] вимовля$ ємо твердо: ліка[р]; б) м’яка вимова [ч] перед [а], [о], [у], [е], [и]: [чґ]ому, [шчґ]ас$ тя, шепо[чґ]у. Пом’якшеним цей звук є лише в позиції перед [і]: о[чґ]і та за умови фонетичного подовження: кло[чґ:]я. Вимовля$ ючи цей звук, пам’ятаймо, що се$ редня частина язика не має “ля$ гати” на піднебіння, як це харак$ терно для артикуляції російсько$ го м’якого звука [чґ]. Сучасна лі$ тературна норма твердої вимови [ч] cпирається частково на пів$ денно-східні говори (на ті, у яких шиплячі стверділи), а також на подільські, південноволинські, частково закарпатські, буковин$ ські, правобережно$ і лівобереж$ нополіські говори (хоч існує і дія$ лектний ареал м’якого [чґ]: во$ ло[чґ]ать, толо[чґ]ать — це сте$ пові говори південно-східного на$ річчя, частина закарпатських і південнолемківських говірок) [8, с. 71—72]; в) м’яка вимова губних [б], [п], [в], [м], [ф] на зразок пьать, мьа$ со, девьатка, замість роздільної йотованої вимови (пйать, мйасо, девйатка), що позначена на пись$ мі апострофом (п’ять, м’ясо, дев’ятка). Суттєво сприяє такій ненормативній вимові чинний правопис слів іншомовного по$ ходження на зразок бюро, пюре замість фонетично логічного б’юро, п’юре, як це закріплено правописом у новіших запозичен$ нях: комп’ютер, ф’ючерс, б’юїк, дистриб’ютор. Контроверсійні міркування щодо цього подає О. Синявський: “Хоч губні приголос$ ні в українській мові і дуже мало надаються до пом’якшення, все жу таких словах, як свято, цвях, дзвякати, тьмяний тощо губні ви$ мовляються звичайно м’яко, себ$ то так, як і сполучення, наприк$ лад, ня, тя тощо. Так само м’які вони і в чужих словах як пюпітр, бюджет, Мюллер, Вюртемберґ тощо, хоч доводиться визнати в усіх цих випадках і рівнобіжну

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин