“Ми ще не втратили здатність розуміти важливість розв’язання гуманітарних, національних проблем, пов’язаних із тонкими сферами”. · с. 12сторінка оригіналу ↗
СЛОВО БЕЗ КОРДОНІВ
Слово Просвіти, №52 за 2008 рік
Дмитро ДРОЗДОВСЬКИЙ, Національний університет “Києво-Могилянська академія”, “Всесвіт”
ПЕРШІ СТОРІНКИ ОДНОГО ЩОДЕННИКА Українська політика, орієнтова$ на на зовнішні відносини, сьогодні дедалі більше набуває форми дво$ голового орла, чужого для України. Попри всі запевнення і переконан$ ня, які можна почути з телеекранів, про те, що Україна на шляху до єв$ ропейської інтеграції, інтеграції у світову культурну та економічну спільноту, реально до таких твер$ джень ще дуже далеко. Це можна відчути на власному досвіді після кожної закордонної подорожі. І провина наша насамперед у тому, що ми самі не вміємо представити себе у світі як країну, що має гідну й величну історію, традиції, а головне — національну пам’ять. Україна ма$ ла б уже давно створити образ по$ тужної історичної держави, яка по$ чинає шлях від Київської Русі. Але вся історична велич України руйну$ ється через незграбність теперіш$ ніх керманичів, не здатних вивести Україну на світову геополітичну та соціокультурну арену. У чому причина? У тому, що в Україні досі немає політичної еліти. Часто лозунги про інтеграцію зали$ шаються порожніми гаслами, за якими приховують маніпуляційні технології. Світом сьогодні керу$ ють бухгалтери та іміджмейкери. На жаль, схожа ситуація склалася ів Україні. Але провина лягає не ли$ ше на державних мужів. У столиці Перу Лімі проходив Міжнародний гуманітарний кон$ ґрес, на якому я побував, щоб роз$ повісти про Україну та соціально$ гуманітарну ситуацію в нашій краї$ ні. Одна із секцій конґресу була присвячена проблемам форму$ вання національної ідентичності в країнах, які тривалий час зазнава$ ли імперського поневолення. Па$ радоксально, але Латинську Аме$ рику зацікавила ситуація в Україні. Ми дуже мало знаємо про життя в Перу, натомість перуанська інте$ лектуальна еліта знає про пробле$ ми української спільноти, хоч на території Перу немає жодної заре$
Автор в будинку Марйо Варгаса Льйоси єстрованої української громади. Проблема формування націо$ нальної ідентичності в Латинській Америці належить до пріоритет$ них. Ще на початку ХХ сторіччя в країнах цього континенту філосо$ фи й гуманітарії почали замислю$ ватися над проблемою співісну$ вання різних спільнот у межах одні$ єї країни, над співіснуванням між автохтонним населенням і нащад$ ками колонізаторів (конкістадорів). Проте виникла ще одна гостра проблема, вкрай актуальна і в нас: як бути з національною мовою в Латинській Америці? Якщо за ос$ нову взяти іспанську, то в такому разі національною буде мова, чужа для тубільців, зрештою, іспанська мова — це мова Іспанії, а не Латин$ ської Америки (навіть для нащадків іспанських конкістадорів). Отже, проблеми, які існують на цьому континенті, близькі й для України. Моя поїздка до Перу збіглася з
с. 13 · сторінка оригіналу ↗
Попри те, що в Перу сьогодні постає проблема діалогу різних народностей та вироблення спіль$ ної ідентичності, проте й досі мож$ на помітити величезну зневагу на$ щадків конкістадорів до корінного населення. Я вже давно не бачив такого погляду, сповненого знева$ ги, яким освічені мешканці Ліми (нащадки європейців) можуть зус$ тріти представника андійської спільноти. В Перу і досі не зникла антагоністична неприязнь, хоч це парадоксально. Під час подорожі не міг позбу$ тися думки: звідки в Європи, наді$ леної розумом і християнською мо$ раллю, милосердям, стільки агре$ сії, яка знищила цілу цивілізацію? Звідки береться ця агресія? Невже причина — в золоті інків? Згадали$ ся слова великого грузинського фі$ лософа Мераба Мамардашві$ лі, який в одному творі напи$ сав, що ви можете обвішати всі стіни у себе вдома сентен$ ціями великих людей, але во$ ни нічого вам не дадуть. Ви маєте бути внутрішньо готові до того, щоб їх сприйняти. В такому разі причина агресії європейців — не жадоба зо$ лота, яке було тільки стиму$ лом. Звідки ж тоді ця страшна сила, яка стерла з лиця пла$ нети цивілізацію, що володіла дивовижними навіть за сьо$ годнішніми мірками техноло$ гіями, досягла нечуваного ду$ ховного розвитку? Подивувало мене і те, що обличчя корінного населення випромінюють якесь особли$ ве світло, в якому немає оз$ лобленості. Вони ніби звикли до свого підлеглого становища, але зберегли чисту душу. Якщо це ті, в кому тече кров інків, то, певно, й імперія не була войовничою. З цього випливає, що Європа, яка, безперечно, має високий рівень духовного розвитку, постає дволи$ ким Янусом. Чомусь згадалися нещодавні події в Грузії, коли Росія напала на цю країну. Якою в цій ситуації була реакція Європи? Мовчанка? Вичі$ кування? Чому ж Європа одразу не “поставила на місце” жорстокого завойовника, який взявся за зброю? Можливо, тому, що Європа — це Янус? Європа і справді пос$ тає з одного боку ідеалом демо$ кратії, а з іншого, за ним стоять століття крові та знищень. Країна інків визнала Голодомор в Україні актом геноциду, натомість, скажі$ мо, Великобританія і досі зволікає.
ДЕНЬ ЧЕТВЕРТИЙ, КОНФЕРЕНЦІЙНИЙ Четвертого дня мого перебу$ вання в Перу я мав виступити з до$ повіддю на конференції. Після мандрівок простором природи по$
Університет Сан-Маркос ційної нереалізованості та прагнен$ ням естетичного самостверджен$ ня, що компенсувало б неповноту національного буття, а з іншого — усвідомленням себе повноправ$ ною й важливою частиною світової культури. Згадалася книжка харків$ ського літературознавця Ігоря Ор$ жицького “Ми — правда і світло, обернені в камінь…”, яка побачила світ 2006 року. Це перше і єдине видання українською мовою, у яко$ му йдеться про перуанську літера$ туру. Цікаво, чи є дослідження про українську літературу в Перу? Конференція проходила на те$ риторії двох університетів: Універ$ ситету Сан-Маркос та Католиць$ кого Університету. Перший нав$ чальний заклад — найстаріший у Перу, його вважають найпрестиж$ нішим у країні. До нього їдуть з усі$ єї Латинської Америки, з Японії та США, Китаю і Тайваню. Універси$ тет вразив архітектурою й орна$ ментальністю, про які раніше я знав тільки з творів Борхеса. Дзер$ кало, шахи, лабіринт — здається, це ті складові постмодерної літе$ ратури, які вона увібрала з Борхе$ са. Але, виявляється, таке прочи$ тання збіднене. Літературні крити$ ки дорікали цьому письменникові, що він часто звертається до обме$ женого кола символів. Насправді Борхес часто обігравав їх не тому, що не знає інших, а тому, що саме вони мають архетипну для латино$ американця природу, заглиблену в прадавні пласти культури. Університет Сан-Маркос скла$ дається з величезної кількості пла$ ців, поєднаних вузенькими перехо$ дами. Тож ніколи не знаєш, куди потрапиш після виходу, хто чекає на тебе в тому місці. У центрі кожного плацу — водограй із дзеркалами. Ана підлозі все розмальовано так, наче стоїш на шаховій дошці. І вже не відомо, хто керує тобою в цей час і хто грається твоїм життям. Виявляється, що шахова сим$ воліка має прадавню історію. Ці елементи проникли в іспанську ла$ тиноамериканську культуру… з культури інків. І не перестаєш ди$ вуватися: як ці символи, чужі для завойовників, здобулися на таку славу! Наскільки енергетично по$ тужною була культура інків, що зберегла себе навіть після варвар$ ської навали конкістадорів! До ре$ чі, один із поширених сувенірів, які можна придбати в Лімі, — шахи: з одного боку — військо інків, а з ін$ шого — іспанці. І хто виграє цього разу — невідомо… Та повернімося до виступу. Піс$ ля доповіді мене попросили прочи$ тати щось з української літератури (це обумовили раніше). Я прочитав уривок із “Причинної” Тараса Шев$ ченка в іспанському перекладі Лео$ ніда Голоцвана (2003 року у видав$ ничому домі “Всесвіт” було видано переклад “Кобзаря” іспанською мовою, який підготував аргентин$
Перуанський національний танок
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
