Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Серце інків виявилося занадто близьким до українського”. · с. 13сторінка оригіналу ↗

Слово Просвіти, №52 за 2008 рік

Слово Просвіти, №52 за 2008 рік

За кілька кварталів від площі — церква Сан-Франсиско, що входить у комплекс монастиря. Обитель від$ новлювали після кожного землетру$ су. Тут можна побачити мозаїчну плитку із Севільї й колекцію творів церковного мистецтва. Але найвідо$ міші катакомби — підземні тунелі й гробниці, що в колоніальний період служили міським цвинтарем. Із центру міста можна швидко дістатися в район Мірафлорес, дея мешкав під час роботи конґресу. Поруч із Мірафлорес — романтич$ ний квартал богеми Барранко: тут живуть художники й поети. У цьому кварталі є улюблена вулиця зако$ ханих Пуенте-де-лос Суспірос, або “Міст подихів”, згаданий у перуан$ ському гімні, оточений жасминови$ ми деревами й заростями гіацин$ тів. Вулиця прямує до оглядового Ліма — місто собак майданчика, звідки відкривається чудова панорама на Тихий океан. Організатори конґресу повез$ ли мене в Барранко вже увечері мого першого дня в Лімі (в цьому місті збережено режим сієсти, тоб$ то нічне життя тут досить активне). Місто зачарувало мене з першого погляду. Хоч не ідеалізуватиму йо$ го, адже й тут трапилися прикрощі, про які трохи далі. Як відомо, Перу, — країна інків. Мачу-Пікчу — “стара вершина” (або “пуп землі” в перекладі з мови інків) — давнє місто, загублене в горах. Науковці виявили тут понад двісті споруд — храмів, палаців, житлових будинків і складів із щіль$ но підігнаних плит. Тут було зроб$ лено сенсаційні відкриття — зна$ мениті Ворота Сонця й обсервато$ рія. Місто функціонувало до втор$ гнення іспанців 1532 року. Після появи загарбників на землях інків населення міста (приблизно 1200 осіб) таємниче зникло. У цьому місті мешкали жерці, ремісники й слуги, а найголовніше — мамаку$ нас, обрані незайманці, які присвя$ тили життя служінню богові Сонця. Це місто з пішохідними алеями, священними фонтанами й акведу$ ками, якими досі тече чиста вода, не знало бідності. 1911 року американський ар$ хеолог Гайрам Бінгем, перебуваю$ чи на вершині гори за 110 кіломет$ рах від Куско, знайшов переповне$ не зміями місто, вкрите деревами й заростями винограду. Це було Мачу-Пікчу. Доля жителів так і за$ лишається невідомою. В іспан$ ських хроніках немає жодної згад$ ки про нього. Мачу-Пікчу поділено на сектори: цвинтар, темниці, хра$ ми. Деякі будинки були двоповер$ ховими, із загостреними со$ лом’яними дахами. Куско — столиця імперії інків, що збереглася до наших днів. Міс$ то пережило й іспанських конкіста$ дорів, і численні землетруси. За минулі сторіччя архітектура Куско зазнала змін, але не втратила та$ ємничості. Землетруси в Куско стали причиною руйнування бага$ тьох колоніальних споруд, але не знищили архітектурної спадщини інків. вернувся до простору духу, прос$ тору літератури. Однією з домінантних тем, представлених на конґресі, була тема пошуку перуанської ідентич$ ності (перуанідаду) насамперед у контексті літературних пошуків, які на початку ХХ сторіччя представи$ ли перуанські митці. Проблема на$ ціональної мови в Перу вкрай важ$ лива й досі. На початку ХХ сторіччя саме мова була наріжним каменем під час численних інтелектуальних дискусій. В Україні проблема фун$ кціонування української мови на територіях, які тривалий час пере$ бували в колоніальному становищі імперії, й досі актуальна. Як бути в тій ситуації, коли один сегмент Ук$ раїни прагне відчуження, духовно$ го забуття, манкуртства, не усві$ домлюючи, що відчуження від ук$ раїнської мови — це ознака істо$ ричного апокаліпсису України. В Перу на початку минулого століття мова поставала першою пробле$ мою, яка потребувала термінового розв’язання. Тоді до справи взяли$ ся філософи, які розробили інте$ лектуальну основу і критерії націо$ нальної мови Латинської Америки. Було вкрай цікаво почути про те, як формувалася тема європо$ центризму чи америкоцентризму, скажімо, в Перу; як вона корелюва$ ла з темою національного відрод$ ження. Модернізм мав на перших етапах становлення спрямувати лі$ тературу саме до творення універ$ сальної ідентичності, але цей про$ ект не вдався, із третини ХХ сторіч$ чя в літературі андійського реґіону утверджуються течії, спрямовані на конструювання перуанської ідентичності. Більшість доповідей на конґресі було виголошено іспанською. Му$ шу бодай побіжно сказати про те, що все-таки латиноамериканська іспанська — це не зовсім іспанська: в ній пропускають останні приго$ лосні, деякі слова вимовляють інак$ ше, ніж у літературній іспанській, є відмінності на лексичному рівні. Але навіть ці особливості не стали перепоною, щоб почути і зрозуміти основний зміст доповідей. Троє го$ ловних доповідачів упродовж трьох конференційних днів завершували виступи своїми доповідями (про$ фесор Анібаль Гонсалес (Єльський університет) та професорки Росіо Ферейра (Університет Де-Поль) і Трейсі Девайн Гузман (Університет Маямі) зі США). Учасники розповідали про ет$ номентальні особливості латино$ американського реґіону, адже літе$ ратура Перу специфічна, в ній ві$ дображено взаємне накладання світогляду автохтонних народнос$ тей і прибульців із Європи. Модер$ ністський рух був породжений, з одного боку, латиноамерикан$ ським відчуттям власної цивіліза$ ський перекладач Л. Голоцван). І навіть не очікував, що Шевченкове слово матиме такий величезний вплив на латиноамериканську ау$ диторію. Наступного дня мене запроси$ ли прочитати Шевченка студентам найстарішого університету Перу — Сан-Маркоса. Для мене це була велика честь, а ще — величезна відповідальність. Водночас замис$ лився і стало прикро, що досі ці люди не знали творчості геніально$ го українського поета — Тараса Шевченка. Проте більшість тих, з ким мені доводилося говорити про літературу, почувши ім’я Тараса Григоровича, запитували, чи він часом не доводиться далеким ро$ дичем Андрія Шевченка, якого в Перу дуже шанують. Прикро, що Посольство Украї$ ни в Перу не дбає про те, щоб укра$ їнська культура знаходила шлях до серця перуанського читача, адже про російську літературу в Перу знають багато. У книгарнях можна придбати іспанською і Пушкіна, і Достоєвського, й Ахматову. На жаль, твори української літератури шукав марно… Попри все, в Україні маємо пе$ реклади латиноамериканської лі$ тератури. А цього року у вересні навіть було проведено Міжнародну наукову конференцію до 80$річчя Габріеля Ґарсіа Маркеса, яку орга$ нізувала Лариса Кадирова за під$ тримки Національного академічно$ го драматичного театру ім. Івана Франка та Міністерства культури і туризму. Про цей захід я також розповів у Лімі, показуючи світли$ ни з вистави “Посаг кохання”, пос$ тавлені за монодрамою Габріеля Ґарсіа Маркеса у виконанні Лари$ си Кадирової. Конференція добігла кінця, а наступного дня я мав повертатися додому. З якими враженнями? Звичайно, Перу — країна, яку не$ можливо пізнати за кілька днів, проте вона залишає в душі теплий слід, який знову тягне в самісіньке серце Латинської Америки. P.S. Прощання з Лімою досить довге. Ні, не в сентиментах річ, а втому, що до вильоту ви повинні пройти величезну кількість пунктів, де мають пересвідчитися, що ви не вивозите з Ліми… якісь наркотичні чаї або ще щось. І справді, в Лімі чай із коко можна вільно придбати на ринкових ятках, але вивезти його ви навряд чи зможете, адже спочатку вас обнюхає чарівний величезний пес (до речі, такої кількості бродячих собак ще ніде у світі не доводилося бачити, Ліма — і справді місто собак, а собака, як відомо, — істота віддана і вірна), потім обшукають представники служби боротьби з наркоторгівлею… Однак попри це, ваше серце назавше залишиться в Перу. Серце інків виявилося занадто близьким до українського.

Продовження статті з попередньої сторінки — фрагмент сторінки

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин