Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“ Трипільське мистецтво символічне, тому художники лише відштовхувалися від зовнішньої подібності образу, залишивши його внутрішню суть”. · с. 14сторінка оригіналу ↗

СКАРБИ ТРИПІЛЛЯ

Слово Просвіти, №52 за 2008 рік

Сьогодні цивілізація, що стала першоджерелом всієї індоєвропейської спільноти, має чимало шанувальників. Відомий київський колекціонер Олександр Поліщук не лише зібрав одну з найбагатших в Україні колекцій Трипільської культури, а й створив у селі Трипілля музей, сподіваючись, що він прислужиться нації. Тому й дав згоду на організацію Міжнародної виставки екслібриса та малої графіки, присвяченої цій культурі. Олексій Сердюк, 1944, Івано-Франківськ нув увагу багатьох художників. Ба$ зова основа для композицій — кіс$ тяна пластина з антропоморфним зображенням, датована другою половиною IV тис. до н. е. Вона по$ ходить з печери Вертеба (Більче Золоте) і зберігається в Краків$ ському археологічному музеї. Ви$ різана з кістки голова Бика-Сваро$ га та вигравіруваний на ній образ богині Берегині припав до смаку художникам з казахського міста Актобе Ануарові Отеген-Тану та Наталії Скуратович. Перший у серії екслібрисів подав репліку цієї пам’ятки, а художниця розмістила кістяну пластину в натюрморті се$ ред трипільського посуду. Стилізо$ вані зображення цього знакового мотиву зус$ трічаємо в екслібрисах відомого київського художника Івана Литвина, Павла Шами, а та$ кож студента третього курсу Національної академії образотворчого мистецтва і архітек$ тури Володимира Чорного. Харківський художник Микола Неймеш теж узяв за основу екслібриса голову Бика. Над ним у верхній частині — кремезне дере$ во, яке корінням простягається до трипіль$ ських часів. Символічне дерево життя, вер$ хня частина якого у сонячних протуберан$ цях, а коріння — у глибинах Трипільської культури, бачимо і в екслібрисі іншого майс$ тра — Олексія Литвинова з Харкова. Василь Фенчак, 1968, Київ Якщо бик асоціювався з чоловічим нача$ лом, пов’язаним з небесними сферами, сонцем і дощем, то уособленням землі в Трипіллі була жінка, мати. Її сакральний об$ раз в різноманітних скульптурках був пов’язаний з певними магічними ритуалами. Культову скульптуру жінки на троні з антро$ поморфними зображеннями, що завершу$ ються рогами, яку побачив киянин Олег На$ бока під час відвідання Музею Трипільської культури “Прадавня Аратта — Україна” в селі Трипілля, покладено в основу екслібриса, адресованого цьому закладу. Трипільська Венера, зручно вмостившись на стилізова$ ному Бику, граційно гойдається на Дніпро$ вих хвилях. В іншому екслібрисі художник зображує вже цілком реальну жінку, яка, грайливо розмахуючи вінком, пливе морем на круторогому бику, прикрашеному коро$ ною з грецькою орнаментикою. Це донька фінікійського царя Агенора, викрадена Зев$ сом і перевезена на острів Крит. Залишаєть$ ся загадкою, чи був символ Бика знаком аст$ рологічної ери Тільця, в якій перебувала Земля сім тисяч років тому, чи Бик був спіль$ ним для всіх світових міфів про часи боголю$ Павло Шама, 1959, Рівненська обл. дей, увінчаних рогами, які передавали прос$ тим людям знання, а чи, може, той круторо$ гий був спадкоємцем одного з найдавніших тотемів степових мисливців. Ще дві Венери “відпочивають” на троні в екслібрисі киянина Георгія Сергєєва біля двоповерхової глиняної моделі трипільсько$ го житла. Інший книжковий знак, присвяче$ ний видатному дослідникові Трипільської культури Михайлові Відейку, має в основі скульптурне зображення жінки. Зі Львова для О. Поліщука надійшов екс$ лібрис зі статуеткою “безрукої дами” і двома зерновиками. Книжковий знак для С. Плачинди виник у художника після прочитання книжки “Ле$ бедія”. В екслібрисі — тема трипільського міфу про створення світу, писемні знаки етрусків (расенів), які спершу жили на пів$ дні України і в археологічній літературі от$ римали назву “Інгульська катакомбна культура”. Книжковий знак для П. Чемери$ са — історика-журналіста, який очолює товариство прихильників культури Трипіл$ ля, зображує “сплячого дракона” і конічну посудину з ліками. Напис на посудині зроблено пелазгійською мовою. Сам ав$ тор екслібрисів зацікавився Трипіллям ще 1962 року під час знайомства з доктором археології Тетяною Пассек. Відтоді Б. Гур$ ман намалював 70 таблиць керамічних ви$ робів Трипілля і надав текстові пояснення до них. Як стверджує відомий дослідник Юрій Шилов (екслібрис киянина Івана Литви$ на), на зміну рахманам, “Велесовим ону$ кам” — волхвам, кобзарям і характерни$ кам було створено “образ національного Спасителя”, якого нарекли козаком Ма$ маєм. Обидва ці слова, як відомо, тюрк$ ські й, найвірогідніше, походять від поло$ Елеонора Гершанович, Нюрнберг вецьких звитяжців. Мамаями українці нази$ вали половецьких ідолів на могилах-курга$ нах. Серед стилізованих трипільських богинь, кожна з яких постає у формі величезного яй$ ця, киянин Василь Фенчак зобразив у колі ко$ зака Мамая з музичним інструментом в ру$ ках. Його обличчя нагадує ікону (не так хрис$ тиянську, як індо-тибетську, буддійську). Мо$ же, це й є канон таємничих рахманів? Зобра$ жені з боків від козака Мамая жіночі фігури — ніби віддзеркалення думки академіка Риба$ кова, що трипільська спадщина в слов’янсь$ кій культурі — це передусім “давня матріар$ хальна віра в двох породіль, в двох хазяйок світу, яка виникла в мисливському суспільс$ тві й перейшла до хліборобського”. Зобра$ ження вражають уяву глядача змієподібною орнаментикою. За ними у верхній частині композиції постає ще одна фігура, яка нага$ дує статуетку богині-матері на троні. Багато орнаментальної символіки три$ пільців зберегло наше писанкарство. Перші взірці праписанок виконано з глини ще шість тисяч років тому, і неви$ падково серед надісланих на виставку робіт зустрічаємо й зображення писа$ нок, зокрема в екслібрисі П. Шами, а Б. Дроботюк розмістив архаїчний об$ раз трипільської жінки-матері у декоро$ ваному орнаментикою яйці. Трипільське мистецтво символічне, тому художники лише відштовхувалися від зовнішньої подібності образу, зали$ шивши його внутрішню суть. Далеко не всім вдалося відчути серцевинну ідею крізь призму сучасності. А ось у компо$ зиціях Василя Фенчака з Києва, Бориса Дроботюка зі Львова і Сергія Кирниць$ кого з Вінниці трипільські жінки “ожива$ ють”. В екслібрисі Юрія Процана з Іва$ но-Франківська, присвяченому Музею Трипільської культури “Прадавня Арата — Україна”, відчувається зв’язок часів дав$ ньої цивілізації через Київську Русь і сього$ дення. Розмаїття символік Трипільської культу$ ри бачимо в оригінальних композиціях Окса$ ни Малишко, які зачаровують магією кольо$ ру. Орнаменти однієї з трипільських посудин Іван Литвин, 1942, Київ складаються з чотирьох видовжених овалів, положення яких під кутом надає рухливості справа наліво. Вироби розписної кераміки широко представлені у творах багатьох учасників виставки. Зокрема, в екслібрисах Геннадія Грака з Мінська, Олексія Сердюка з Івано$ Франківська, Миколи Дмитруха з Тернопо$ ля, Наталії Скуратович. Представлені на виставці графічні робо$ ти й унікальні зразки Трипільської культури збурюють уяву, змушують генетичну пам’ять працювати у тому часопросторі, в якому ми, українці, перебували не одне тисячоліття.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин